Тема мистецтва у суб'єктивній епопеї М. Пруста «У пошуках втраченого часу»

Суб'єктивна епопея М. Пруста досліджує історію людства через мистецтво, хоч наче йдеться про віднайдення часу — найбільшого скарбу для людини. Автор роману розгортає широку панораму життя сучасної йому Франції через показ історичного минулого, соціальну історію, індивідуальне людське життя. Та оживає картина, перетворюючись на багатомірну, саме завдяки залученню мистецтва. Література, музика, живопис беруть участь у дії твору нарівні з реальними подіями.

Марсель — художник, для якого ціннісними є ідеали раннього Відродження, саме вони стають критеріями для оцінки сучасників. Сванн, людина багата, може завдяки цьому поринути у мистецтво. {Мистецтво — світ гармонії та краси — стає для нього не тільки джерелом, а й якоюсь мірою, еталоном життя. Так у розділі «У напрямі до Сванна» йдеться про його кохання до жінки, не вартої високих почуттів — Одетти де Крессі. Сванн її обожествляє, хоч і добре знає її сутність. Та бачити в ній ідеал допомагає мистецтво, адже звичайна жінка набуває рангу ідеалу краси завдяки тому, що схожа на одну з тих жінок, що їх написав колись Сандро Боттічеллі. Так мистецтво стає частиною життя. Так життя набуває сенсу і краси завдяки мистецтву. Та з темою мистецтва пов'язані не тільки ці герої, а й автор роману «Жовтневі ночі» Бергот та уславлений письменник Бальзак. Цікаво, що перший з героїв вигаданий, так само як і композитор Вентейль або художник Ельсиф. І зроблено це саме заради вмотивування мистецьких образів життя, заради перетворення самого життя на вивершений взірець мистецтва. Для цього ж Пруст використовує інтуїцію, фантазію, підсвідомість, феномен сну. Яку роль відіграє мистецтво у житті людини? Без нього життя позбавлене барв. Саме мистецтво, його існування, його витонченість надає вищого сенсу буденності. Тому літературна традиція спирається на філософське підґрунтя. Дослідники творчості М. Пруста стверджують, що письменник вбачає своє завдання в тому, щоб собою, своїм серцем, відкритим для світу Божого, немов уперше, пов'язати нитку хвилин, годин, днів, десятиліть і країн. А цей зв'язок можливий через мистецтво. Мистецтво є універсальним способом пізнання себе і об'єднання світу. Погляд поета близький до погляду митця. Отож і фраза Пруста схожа на живописний образ. Функція мистецтва в романі дуже важлива, оскільки узагальнює особистий досвід митця як частину загальнолюдського, саме воно охоплює Всесвіт і відбиває ритми, відтворює предмети, звуки. На думку Пруста, мистецтво — це єдина можливість «вийти з себе» і «побачити інших», переконатися в існуванні інших людей, повернути «втрачений час», а значить і віднайти себе у часі, у світі. Саме в цьому й полягає великий смисл суб'єктивної епопеї. Відтак стає зрозумілим, що тема мистецтва є провідною в суб'єктивній епопеї «У пошуках втраченого часу».