Тема життя і смерті у творах письменників повоєнної пори

Тема війни, безперечно, стала однією з провідних на довгі роки, оскільки сама подія зрушила багато важливого в житті як окремої людини, так і цілого суспільства. Отож не дивно, що вже під час війни з'явилися такі твори, як «Василь Тьоркін» О. Твардовського, вірші К. Симонова й О. Суркова та ще багатьох учасників і сучасників війни, що прагнули розповісти про подвиг цілого покоління, яке зуміло вистояти й перемогти. Думка цих людей була цінна тим, що вони все це пережили, бачили на власні очі. Але в їхній позиції мало було бажання аналізувати причини війни, окрім хіба що К. Симонова, який розглядав різні боки війни у своєму романі-трилогії («Живі й мертві», «Солдатами не народжуються», «Останнє літо»). По-іншому постала війна у творах письменників повоєнної пори: В. Викова, В. Распутіна, Ю. Бондарева та інших. Ці автори побачили не тільки героїзм солдата, а й нелегку долю тих, хто працював в евакуації, в глибокому тилу, очікуючи звістки з фронту. Більше того, ці письменники показати й тих, хто залишався в окупації, здебільшого не зі своєї волі. Цим людям відмовляли навіть у праві на приналежність до спільного горя й спільної перемоги. Але ж усе не так просто, як здавалося під час війни, що чітко ділила всіх на два кольори й не знала відтінків. Проте чи не тоді вперше прозвучало: «Війна все спише». І от Распутін показує заплутану долю свого героя, який дедалі менше й менше викликає співчуття, бо забув свій обов'язок. І Валентин Распутін нагадує: «Живи й пам'ятай». А пам'ятати треба про обов'язок, дисципліну й мораль, бо інакше людина просто втрачає свою людську подобу, як це сталося з Андрієм, героєм В. Распутіна.

Василь Биков показує своїх героїв у ситуації екзистенціального вибору, підкреслюючи саме важливість моралі для вирішення проблеми вибору. Йде війна. І у творах В. Викова вона скрізь, немає фронту й тилу. Його герої діють серед ворогів у тилу, де кожен, хто ще вчора був своїм, може зазнати будь-яких перетворень, адже іноді важко сказати, чи втримається людина на моральній висоті, якщо йдеться про її життя чи смерть. І Василь Биков, розглядаючи різні ситуації, до яких потрапляють його герої, висловлює переконання: вибір завжди є, і людина відповідальна за нього і перед свою совістю, і перед своїм народом. Автор показує, наскільки неоднозначним може виявитися цей страшний вибір — між життям і смертю. Це було новим у відображенні теми війни письменниками повоєнної пори.