Тема батьківщини як центральний образ творчості Дж. Джойса

Усі великі твори світової літератури цінні тим, що осмислюють важливі для всього людства проблеми. Та зазвичай найбільшої глибини досягають у розкритті найважливіших проблем твори, побудовані на глибоких національних традиціях, оскільки саме вони дають змогу побачити загальне через суто національне. Так було в історії мистецтва багато разів. І яскравим підтвердженням цього є творчість ірландського письменника Джеймса Джойса. Він писав англійською, більшу частину життя прожив у Цюриху, Парижі, Трієсті, та в усіх його творах центральним образом була батьківщина письменника — Ірландія.

«Дублінці» — так виразно називає збірку оповідань автор, позначаючи головний об'єднальний центр оповіді — це розповідь про милих його серцю земляків з їхніми особливостями: дивацтвом, щиросердністю, філософічністю, гумором тощо. Дублін для нього — це уособлення Дому, покинутої Ітаки. Чи все там ідеально? Та ні, саме це й болить письменникові. В оповіданні «Мертві» герой історії Габрієль Конрой оголошує яскраву промову в гостях у тітоньок над різдвяним гусаком, та щойно розмова зайшла про «ірландську проблему», з'ясувалося, що він, журналіст, майже не знає рідної мови, забуває ірландські традиції, виявляючи надмірний інтерес до чужої культури. Показуючи присмерк ірландської культури, Джойс позначає проблему загибелі цивілізації загалом. Адже те, що він спостерігає у своєму Домі — Ірландії, — ознака загальних для всієї земної спільноти проблем. І в головному своєму творі — романі «Улісс» — письменник знову думкою лине до Ірландії. Це не тільки герой роману Стівен Дедал блукає вулицями й площами Дубліна, це пам'ять самого Джойса до найменших дрібничок підносить незабутній образ рідного міста. Це місто — осередок його роздумів про закони життя і смерті, шляхи історії людства, історії культури. У роздумах письменника щодо історії рідного народу, його традицій, культури, помилок і надій кожен читач так чи інакше побачить своє. У кожного є саме те місце на землі, куди він завжди повертається фізично чи подумки, бо там його серце, там батьківщина. Отож і вся естетична система Джеймса Джойса, уся його багата мистецька палітра вибудована навколо одного центру — Ірландії. Через неї осягає він історію людства, шукає моральний ідеал в «Уліссі», через неї намагається осмислити життєві цілі людини в «Портреті митця замолоду». А «Поминки за Фіннеганом» можна назвати комічним романом-міфом на тему історії Ірландії та ірландської поетичної мови. Та що з того людству? Через національне, через рідне, яке Джойс розуміє душею, письменник осмислює загальноважливі проблеми — життя і смерті, людини і світу, Бога і щастя, любові.

Таким чином, тема батьківщини набуває у творчості Джеймса Джойса важливого значення для розуміння його творчої думки, що осягнула найважливіші проблеми людства.