Творчість та боротьба Володимира Винниченка

Перші кроки Володимира Винниченка на ниві боротьби. Боротися з несправедливим ладом Винниченко почав ще під час навчання в гімназії — розмовляв виключно українською, з протесту став нехтувати навчанням, нарешті покинув школу. Полишивши гімназію, йде подорожувати, як Сковорода — пішки, з ціпком у руках, занотовуючи пригоди людського життя. Поступивши до Київського університету, стає членом РУП (Революційної Української Партії), де обстоює свій ідеал самостійної України.

Позитивний досвід. Подорожуючи, працюючи по селах, долучаючись до різних революційних рухів, періодично потрапляючи до тюрми, Винниченко не перестає вивчати людину, не тільки її побут, а й психологію, типи, специфічні психічні стани. Безсумнівно, він спостерігає й за собою. Далі еміграція і часті нелегальні переходи кордону з ризиком для життя — цей досвід став грунтом для написання новели «Момент». Після спроби самогубства заради втечі з тюрми пише оповідання «Голота». Насичене життя дає Винниченкові матеріал для літературних експериментів з темами та формами творів.

Періоди творчості, їхній зв'язок із політичною діяльністю Винниченка. (Творчість Володимира Винниченка розподіляється на декілька періодів. На перший (1902—1906) припадає мала проза, впродовж другого, який починається після революції 1905 року, Винниченко пише переважно драматургічні та великі епічні твори. Взагалі, творчий шлях письменника постійно перетинався з політичним, коли один чи другий стояв на першому місці, тому неважко чітко окреслити окремі періоди творчості. Поступове розчарування в політичній долі України веде письменника до переосмислення ідей у літературній творчості. Збірка оповідань «Краса і сила» (1906). Ця назва немовби характеризує весь літературний талант Винниченка. Ці перші оповідання одразу викликати суперечки в критиків: з одного боку, мова творів ще досить нестабільна, з іншого — заявлено великий талант, що може розвинутись чи затихнути. Ці твори адресовані не тільки інтелігентному читачеві, а й масовому. З одного боку, вони багатопланові та новаторські за формою, з іншого — прості й стислі, їхня ідея зрозуміла і простій неосвіченій людині. Пізніше вийшли друком ще чотири збірки оповідань та новел. Загалом Винниченко створив понад сто творів малої прози.

Другий період творчості. Драматургія. Початок драматургічної творчості Винниченка припадає на період з 1906 по 1910 рік. Це «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Великий Молох», «Чужі люди», «Базар». Винниченко принципово писав твори несценічні, незвичні для української сцени, кажучи, що «не хоче писати п'єс для втіхи публіки, підроблятися під її смак, а хоче своїми п'єсами боротись з старими, віджилими установами громадянства, хоче провадити нові ідеї, нову мораль». У творах Винниченка переважно фігурує місто, міські сюжети. Здійснюється оновлення театру на хвилі нових мистецьких течій; п'єси українського драматурга наближаються до неореалістичної течії.

Великі прозові твори. До еміграції у 1920 році Винниченко написав сім романів. У них розкрито найголовніші проблеми людини в умовах складних історичних обставин. Це проблема самовизначення, яка дуже гостро стояла перед українською інтелігенцією, особливо перед тими її представниками, які брали участь у політичному русі. Революційний час, коли порушилася стара суспільна система, дав можливість проявити себе багатьом; але люди часто були засліплені хаосом і неможливістю якось прогнозувати майбутнє ідей. Результат цього — болючі шукання та гіркі помилки.

Емігрант з Україною в серці. Перший український фантастичний роман «Сонячна машина».