Творчість Миколи Вороного. Зіткнення європейського модернізму й національної традиції

Поет упродовж життя спробував себе у різних напрямах мистецтва та публіцистичної діяльності — грав у театрі Саксаганського та Кропивницького, викладав у театральній школі, спробував себе в ролі режисера театру товариства «Руська бесіда», допомагав Франкові видавати газети радикального напрямку. Його лист у «Літературно- художньому віснику» закликає сучасних українських письменників наближатись до традицій світової модерністської літератури. Він був перекладачем, педагогом, літературознавцем, досліджував історію літератури й театру.)

Микола Вороний відчував, що українська поезія майже стала на місці, і реанімувати її не можуть навіть такі майстри традиційного віршування, як Франко та Леся Українка. У власних віршах він подає приклад плідного й талановитого використання знахідок західних авторів — формальних та тематичних. Однак Вороний іноді й сам віддає данину традиції, як, наприклад, у вірші «Краю мій рідний».

Символізм як відкриття нового потенціалу в українській поезії. «Блакитна панна». Микола Вороний — один із перших українських символістів. Він свідомо береться за введення нового в українську поезію — нових тем, нових засобів зображення. Відходячи від звичних читачеві напівфольклорних тропів, Вороний береться за складне мистецтво сплетіння символів. Яскраві приклади символістських віршів — «Інфанта», «Блакитна панна». Вірші чарівні, немовби оповиті серпанком таємничості. За Блакитною Панною легко вгадується постать Весни — традиційної для української поезії, але зображеної абсолютно по-новому. Але якщо копнути глибше, можна побачити уособлення Вічної Жіночності, в ім'я якої творили російські символісти Блок, Андрій Білий... Це досягається за допомогою слів-символів, які натякають на приховані значення. Також велику роль відіграють словотворчі експерименти, наприклад «У завивалі мрійнотканому...», «Ви усміхнулись яснозоряно...» Також поет постійно експериментує з віршовим розміром, створюючи рядки з різним ритмічним малюнком.

Творче осмислення стосунків поета й поезії. Роздумами на цю тему багата поетична присвята «Іванові Франкові». Вороний сприймає поезію насамперед як дитя свободи: справжні вічні вірші не можуть бути написаними з-під палки. Поет не повинен бездумно вихваляти свою землю, він має бачити й недоліки і вміти вказати на них художньо. У поезії має бути місце й для краси, але змальованої оригінально, без поетичних штампів. Цю позицію доводить, наприклад, вірш Вороного «Блакитна панна».

Микола Вороний і декадентство. (Вороному у зв'язку з його символістським кредо часто закидали звинувачення у декадентстві. Але сам Вороний завжди заперечував такий ярлик, і його творчість, особливо патріотична, дає йому на це право. Революційні вірші просякнуті вірою в успіх, тоді як головний настрій декадансу грунтується на зневірі у власних силах чи у змозі суспільства протистояти культурному занепаду. Можливо, риси декадансу можна побачити в інтимній ліриці поета.