Твір на тему: Гоголь і містика

Народження, життя і смерть Гоголя наповнені такою таємністю, розгадати яку, мабуть, не зможе вже ніхто. І що тут правда, що брехня — невідомо.

Кажуть, що батько письменника Василь Панасович, окрім того, що писав п'єски для придворного театру поміщика Трощинського, вигадав собі небачену й нечуту містичну любов. Йому приснилася його наречена, новонароджена дівчинка Марія. Знайшов він її в Яреськах, у свого далекого родича Косяровського, закохався, коли дитя було ще в пелюшках, а коли їй виповнилося п'ятнадцять років, таємно повінчався. Потім батькам Марії нічого не залишалося, як благословити цей шлюб.

Батьки Гоголя назавжди зберегли любов один до одного. Мати, яка народила першого сина в сімнадцять років, була доброю, ласкавою й уважною до дітей. Та особливо вона обожнювала свого Ніколку і все, що було пов'язане з ним.

Любов Миколи Васильовича до родини була такою великою, що при звістці про батькову смерть, він хотів покінчити життя самогубством.

Вирушаючи в дев'ятнадцять років до Петербурга, Гоголь був далекий від містичних покликань. У столицю він їхав служити батьківщині, а про серйозне заняття літературою навіть і не думав. На зібрані матір'ю гроші винайшов квартиру на Гороховій вулиці, попробував сили в чиновництві, намагався стати актором, художником, педагогом, але не досяг нічого путнього. Не сподіваючись на щось добре, у двадцять два роки видає «Вечори на хуторі біля Диканьки» — і здобуває визнання, захоплення читачів. Звичайно ж, одразу з'явилося багато недругів, критиканів, але зупинити Гоголя було вже неможливо. Він пише, видає твори, знайомиться з прекрасними людьми. Сам цар дозволив друкувати І том «Мертвих душ», зріє задум II тому величного твору. Гоголь прагне ще більшого — стати проповідником, пророком. Засліплений і приголомшений силою свого таланту, він замислив показати свій пророчий ідеал, але єдине, чого досяг — це впевнився у страшній марності своїх зусиль.

Розчарований, морально знищений, Гоголь спалює II том «Мертвих душ», лягає на диван, відвертається до стіни, відмовляється від їжі. Яка таємниця криється за цим? Ніхто не знає. Він залишав життя добровільно, спокійно і страшно. Перед смертю Гоголь попросив друзів не ховати його, поки не побачать явні ознаки тління. Він говорив, що декілька разів був у стані летаргічного сну, а тому боявся, що його поховають заживо. Кажуть, друзі не виконали останньої волі Гоголя.

31 травня 1931 року могилу Гоголя розкопали, щоб перенести тіло із території Данилова монастиря, перетворену на дитячу тюрму, на кладовище. Хтось додумався відкрити труну. Збереглися свідчення очевидців, що тіло письменника було перевернуте, а в кулаці виднілися шматки тканини, якою була оббита труна. Й досьогодні ходять чутки, ніби машина, що перевозила тіло Гоголя, зникла в тунелі, при перепохованні виявилося, що пропала голова письменника. Можливо, це все неправда, але містичне в особистості Гоголя було. У першу чергу, — це його неперевершений талант і величезне бажання розкрити очі народу, щоб він побачив правду і жив за її законами