Твір на тему: Мистецтво як мірило людськості

Історії Рея Бредбері завжди спонукали мене якось інакше подивитись на цей світ. Побачити його під іншим кутом. І нещодавно я прочитала два оповідання цього письменника, що дивно доповнюють одне одного. Як сказав би китаєць, вони немовби утворюють собою символ «інь-янь». Ці твори називаються «Усмішка» і «Людина в повітрі».

Я недарма згадала стародавній східний знак. Обидва оповідання, здавалося б, розповідають про різні речі. Але коли читаєш одне з них, то одразу думаєш і про друге. «Усмішка» — це картина світу, в якому прекрасне минуле знищують для того, щоб знищити усю пам'ять про минуле взагалі. А «Людина в повітрі» — картина світу, у якому знищують прекрасне майбутнє... Ні, не для того, щоб знищити майбутнє взагалі. А для того, щоб зберегти те прекрасне, що вже існує.

Але в обох творах люди руйнують красиве. Руйнують те, що будує цивілізацію і створює цивілізованих людей. В «Усмішці» розривають на дрантя Лсонардову «Джоконду». Це робиться абсолютно безглуздо. Можливо, весь той мертвий світ має менше прав на існування, ніж ця одна картина. В ній прихована дуже важлива пам'ять людства. Без такої пам'яті можна легко перетворитися на «сучасних троглодитів». «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало». Це слова одного зі співбесідників Тома про безсмертну картину. Так, вона виявилася безсмертною всупереч скаженому натовпу. Том зберіг, здається, найцінніше, що в неї було.

Але як могла прекрасна «Мона Ліза» занапастити, зламати життя? Цей новий порушений світ просто виштовхує із себе все гарне, що належало старому світові. Те гарне, що нагадує людям, якими вони були. Але їхній затьмарений розум від цього відчуває лише біль. Епоха гуманізму, епоха Відродження для них — примарне й болюче минуле. Та, на мою думку, Бредбері недарма пов'язав сюжет твору з Ренесансом. З цієї маленької усмішки, з цього малого Тома, можливо, народиться нове майбутнє.

А в другому оповіданні був знищений перший у світі літальний апарат.

А що ж наробив герой оповідання «Людина в повітрі»? У четвертому столітті нової ери він літав! Він зробив паперового дракона кольору сонця й трави. Чого ж так злякався імператор Юань? А згадаймо, що рано-вранці імператор милувався своєю країною. Його піддані не були найщасливішими, але й не були нещасними. І серед принад ранкового пейзажу була Велика Китайська стіна, гордість і захист імперії.

Захист імперії від людей зі злим обличчям і злим серцем, людей по той бік стіни. Людей, що на таких самих драконах могли одного разу перелетіти через стіну зі зброєю в руках. Ось що мав на увазі імператор, коли знищував першого (після Дедала) льотчика. Вельможний правитель не міг не знати, що науковий прогрес часто призводить до непередбачуваних наслідків. Винаходи, що мати приносити людям радість і користь, стають причинами воєн. А за наших часів такого не буває? І імператор кликав ката зі сльозами на очах. Він дуже любив красиві речі.