Твір на тему: Різдвяна пісня, або час творити дива

Різдвяна Англія. Веселі ярмарки, печені яблука і стиглі мандарини. Галас, сміх, йдуть у гості чи приймають гостей. Та ось п'ята година. Сонце вже сіло, зачиняються маленькі крамнички, і, здається, весь світ ховається по домівках за фіранками та мереживними завісочками, тільки тіні видно за вікнами. Такою її, Англію, знав Діккенс, така вона, за невеликими відмінностями, й сьогодні.

Чи справді така? Марно ми шукатимемо робітничі будинки, сирітські притулки, які так подобалися Скруджеві. Але чи змінилися самі англійці? Саме настільки, наскільки можуть змінитися люди за сто з гаком років. Принаймні, Діккенса й Різдво вони все ще люблять. Люблять казки й дива. А коли, як не в різдвяну ніч, варто чекати на диво? І що є «Різдвяна пісня», як не прекрасна казка про те, що іноді таки трапляється насправді...

Адже кожен може, якщо забажає, подолати подорож до минулого, керуючись власними спогадами; замислитись над своїм теперішнім і майбутнім, згадати близьких людей. Подумати, чи не зійшов із правильного шляху, і знову стати на нього, поки ще є час, поки ще не летиш сірим привидом за зимовими вікнами.

Але у кожній казці є часточка... казки. Якщо до нас і приходять Духи, дивні потойбічні створіння, вони залишаються невидимими, і в реальному житті ми можемо розраховувати тільки на себе, на власну проникливість, розум і серце.

Звичайно, на любов. Чому щасливі бідні родини Кретчитів та небожа Скруджа, чому вони цілісні, як один організм, і чому нещасний багатій Скрудж? Якщо торкнутися питання реального й фантастичного в повісті-пісні, то можна сказати, що фантастичне — не тільки в появі Духів, а й у щасті, у любові, що панує в цих двох родинах. І навпаки, що в нашому світі може бути реальнішим за самотність, жадобу, заздрощі?

Скрудж знайшов у собі сили перемінитися, аж надто налякали його невтішні перспективи. Але на його душі одвічним тягарем лежатимуть слова любові, яких він не сказав коханій, і ганебні слова, сказані ним натомість; кроки до щастя, які він не зробив; добрі та безкорисливі вчинки, на які він так і не спромігся.

Тільки у казці людина може повністю змінитися за одну ніч, і щоб інші люди її нормально сприйняли такою, якою вона на їх пам'яті ніколи не була. Насправді це важка й довга робота — змінити себе і своє ставлення до оточуючих, свої звички, характер. Проте Різдво у сиву давнину принесло людству оновлення і головне — бажання щодо оновлення. Часто люди кажуть жартома: «Все, з Нового року починаю нове життя». На жать, часто це побажання так і запишається жартом. Та все ж Духи допомогли Скруджеві не проспати це Різдво, як він боявся, а, створивши диво, дали змогу і йому творити дива. Він побував у племінника на святі та привітав, хоч і анонімно, родину Боба Кретчита, чия доля так його зворушила. А коли ж іще, як не на Різдво, мають статися такі дива?