Твір на тему: Возвеличення у поемі Т. Г. Шевченка «Іван Підкова» хоробрості та лицарства козаків

Якби треба було виділити в поемі Т. Г. Шевченка «Іван Підкова» «ключові» слова, то ними стали б «слава» і «воля». Ці слова пов'язані з життям і діяльністю в Україні запорожців. Козаки і славу добували, і волю. Давно затихли гармати, і автор із сумом каже, що залишилися на полі високі могили, «де лягло спочивати козацьке біле тіло, в китайку повите». Цікаво поет описує ці могили. Він каже, що вони високі, чорніють, наче гори. Подібним описом він возвеличує подвиг запорожців. Ми знаємо, що в Україні ті старі козацькі могили збереглися, і вони є ніби зв'язком між нашим поколінням і героями сивої давнини, чий подвиг прославив Кобзар.

Як воювали наші предки, автор описує за допомогою поетичних образів. Бойовий дух підкреслює опис природи. Наприклад, автор звертає нашу увагу на чорну хмару з-за Лиману, яка «небо, сонце криє». А «синє море звірюкою то стогне, то виє». Бачимо ми і Дніпро, гирло якого поглинають морські хвилі. Це говорить про напруження в лавах козаків перед боєм, що от-от почнеться. А бій цей в ім'я слави і волі. У битві з ворогом, вони розуміють — можна накласти головою. Але запорожці не падають духом. Про це говорять такі рядки: «"Грай же, море!" — заспівати, запінились хвилі».

Козаки плавають та співають. Боягуз так не вчинив би, тремтів би, а то й утік би в безпечне місце податі від небезпеки. З поеми «Іван Підкова» ми дізнаємося, що козаки діяли одностайно, вони поважати думку отамана, що, як писав Шевченко, «веде, куди знає». Поет дає цікавий опис зовнішності отамана. Він «поглядає сюди-туди», «закрутивши чорні уси». «За ухо чуприну» перекинув. А «поглядає сюди-туди», щоб безпомилково вирішити, «де-то буть роботі?» І тут ми звертаємо увагу на слово «робота». Ним Шевченко влучно показав ратну роботу. Ця робота не в ім'я смерті, а в ім'я творіння, в ім'я слави і волі. А славу і волю Україна здобула завдяки хоробрості і лицарству запорожців, їхніх нащадків.