Твір на тему: Відтворення волелюбного духу народу в українських історичних піснях і думах

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!

Т. Г. Шевченко

Протягом століть напруженої боротьби із численними ворогами український народ творив сувору, мужню поезію — історичні пісні та думи. У цих перлинах народної творчості відбито світогляд українців, морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.

Народ не створював пісень, які були б відірвані від дійсності і не відповідали б завданням, висунутим часом. Захисникам Вітчизни потрібна була не епічна оповідь про давно минулі часи, а сувора, мужня поезія, яка закликала б їх на боротьбу за визволення рідної землі. Покликані до життя насущними проблемами того часу, історичні пісні через століття дають змогу глибше зрозуміти характер нашого народу, життєвим девізом якого могли б слугувати слова козацького полковника Івана Богуна: «Скидаю шапку лише перед Богом, та й то за власною охотою!»

Історичні пісні виникали в різний час і відтворювали події різних епох. У них розповідається про важливі суспільні події та учасників цих подій, про боротьбу з нападниками, про кривди, що їх заподіяли вороги народу, про хоробрих захисників рідної землі.

Однією з найтрагічніших сторінок історії нашого народу були численні набіги турків і татар на Україну. Кримські базари були переповнені українськими бранцями, на турецьких галерах у кайданах мучилися полонені козаки. Уся Україна стогнала від невільницького плачу, який і донині бринить у багатьох піснях. Михайло Грушевський так писав про історичні пісні цього історичного періоду: «Думка про полонеників, невільників, їх нечувані безвихідні страждання, їх туга за рідним краєм, опанували сучасну творчість, відтиснувши на далекий план інші теми». Ці пісні сповнені високого емоційного напруження. У них і гаряча мольба, і надривний стогін, і прокляття людиловам.

У пісні «Зажурилась Україна, бо нічим прожити» розповідається про напади татарських орд на мирні села. У цьому невеликому за розміром творі відчувається горе і біль України, яка втратила найдорожче — своїх дітей. Гинула малеча, яку татари безжально вбивали; молодь, як худобу, гнали в неволю, продавали, як живий товар. Та козаки не полишали в біді братів і сестер, дружин і коханих, визволяли їх з полону.

У часи визвольної війни 1648—1654 років народжується цикл історичних пісень про боротьбу українського народу з польською шляхтою. У піснях цього періоду оспівуються постаті козацьких ватажків. Народ наділяв своїх улюблених героїв небувалою силою і відвагою.

Герой пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» — кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який був учасником національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, організатором походів проти кримського ханства. У пісні відтворено початок походу Івана Сірка проти підступної орди, показано любов народу до своїх героїв. Козаче військо порівнюється з орлами, з сонечком, а кошовий отаман — з місяцем.

Козацькі походи через Чорне море на невеликих човнах «чайках» викликають подив. Можна лише уявити, скільки знадобилося мужності, відваги, військової спритності, щоб не злякатися бурхливих вод, морських просторів, добре оснащених турецьких кораблів. Раз у раз козаки палили турецькі міста, нищили флот, буваю що й самі зазнавали поразки, потрапляли в полон. У думі «Самійло Кішка» славний козацький ватажок витримав усі тортури і не спокусився на обіцянки заможного життя, якщо відмовиться від віри християнської. З гнівом відкидає пропозицію потурчитися і легендарний Байда Вишневецький.

Кожна історична пісня сповнена драматизму, бо непростою і драматичною була історія нашої держави. Та в кожній пісні відчувається оптимізм, віра в щасливе майбутнє, адже за всіх часів Україна мала героїв, для яких найголовнішим було, є і буде щастя рідної землі.