Твір «Скаржитися на неприємності - це подвоювати зло, сміятися в неприємностей - знищити їх» (Конфуцій)
Твір «Скаржитися на неприємності - це подвоювати зло, сміятися в неприємностей - знищити їх» (Конфуцій)
Напівпорожня чи напівповна склянка? Здається, це питання так само вічне, як бути чи не бути. Тобто протистояння оптимізму та песимізму було, є і ніколи не скінчиться. Що прикметно, протистояння це ведеться не тільки між людьми різних світоглядів, а також — і навіть найбільше — всередині кожної людини.
Як приємно скаржитися на своє життя, як приємно розповідати про невдачі, як добре скинути з себе відповідальність і лаяти злу долю, як солодко нічого не робити і ніжитися у хвилях чужого співчуття. А відчути себе єдиним хазяїном власного життя? А відчути в собі силу і талант, впевненість у майбутньому, поставити мету і досягти її? Підтримати інших, бути успішною, здоровою, сонячною людиною? Погодьтеся, це ж у сотню разів краще!
«Скаржитися на неприємності — це подвоювати зло», — сказав Конфуцій. Він помилився. Поки ми скаржимось, тобто переповідаємо і наново переживаємо нещастя, ми його подвоюємо, нам співчуває близька людина, відчуває те саме — нещастя потроюється, можливо, ця людина матиме потребу якось себе розрадити і пожаліється комусь на власний настрій — чотири! Тобто все навіть набагато гірше.
Кажуть, сміх — найкращі ліки. Хочу додати, що ці ліки діють і щодо фізичного стану, і психічного. Це не має бути вимушений сміх, награний, аби тільки не плакати і не здаватися... Ні, рятує не награна радість посеред внутрішнього горя. Рятують оптимізм та віра в себе, сміх над помилкою, бо коли вона вже усвідомлена, вона вже не становить небезпеки, сміх заради майбутнього — от що!
Навіть посмішка в скрутну хвилину поліпшує настрій, а гарний настрій і внутрішня рівновага — запорука щасливого фіналу. Усе, що стається, — завжди на краще.
Відверто кажучи, я не завжди буваю оптимістично налаштований і часом просто опускаються руки, але це завжди минається. Щоразу, проживши неприємну ситуацію від початку до її щасливого завершення, я дедалі більше переконуюсь, що після чорної смуги завжди йде біла... Колись я навчуся бути впевненим і стану по-справжньому сильною людиною. Давайте посміхатися в обличчя труднощам — від світла наших посмішок зникає чорнота цих жахливих темних смуг!