Світ сучасних субкультур

Однією з головних ознак сучасного світу, як на мою думку, є його розмаїття. Безліч явищ, що доповнюють або й суперечать одне одному, зумовлюють строкатість сучасного суспільства, яка так чи інакше поділяється на групи. Групи ці заведено називати субкультурами.

Субкультури, на думку соціологів, це будь-які групи людей, об'єднані певними рисами, що відрізняють їх від панівної «середньостатистичної культури». А ще на думку соціологів, будь-яка людина є представником певної субкультури — наприклад, професійної. Так, професія формує своєрідний гумор, сленг, коло інтересів, а це вже є ознаками для розрізнення «своїх» та «чужих». Але це в широкому розумінні цього слова. Цікаво спостерігати за яскравими субкультурами, що виникають і розвиваються серед сучасної молоді.

Я дізнався, що базою для формування субкультури може стати будь-що — не тільки музика. Я спочатку думав, що подібні групи формуються саме на основі музичних уподобань — рокери, репери тощо, але виявилось, що я сприймав явище субкультури надто вузько: вони можуть утворюватися на спортивному підґрунті, на базі політичних переконань, на світоглядних засадах, навіть на спільних інтересах. Фанатські угруповання теж так чи інакше можна вважати субкультурою.

Я не належу до жодного, тому мені цікаво осмислювати причини виникнення субкультур та їх функціонування в соціумі. Мені доводилось бачити або бути знайомим із людьми, які належать до тієї чи іншої групи за музичними уподобаннями. Але це не просто людина, яка слухає якийсь стиль музики: музика, стаючи основою для формування певної групи, переростає у дещо більше — змінює стиль одягу, поведінки, навіть впливає на світогляд. Дещо схоже відбувається й зі спортивними субкультурами. А ще кілька моїх друзів захоплюються історичною реконструкцією та рольовими іграми — вони теж представники окремої субкультури. Зрештою, так звані рольовики виникли як фендом (тобто група фанатів) Толкієна, а вже потім розвинулися до ширшого прошарку — вони стали однією з перших субкультур в СРСР.

Що приводить підлітків до тієї чи іншої групи? Напевно, бажання виділятися у поєднанні з прагненням спілкуватися зі схожими людьми. Отакий парадокс. Протест, притаманний підлітковому максималізму, поєднується з підлітковим бажанням гуртуватися — так виникають субкультури, підкріплюючись новими рисами, власними історіями, гумором, сленгом, розвагами. А ще в підлітковому віці кожен шукає себе — шукає своє місце, намагається дати відповідь на питання «Хто я такий?» І це теж, як мені здається, впливає на ідентифікацію людини. Якщо дорослому для вираження власної індивідуальності не потрібно носити якийсь особливий одяг чи якось незрозуміло висловлюватись, то підлітки схильні до яскравої демонстрації власних переконань, може, навіть до провокацій. Звісно, соціологи та психологи краще за мене зможуть пояснити ці механізми, але мої міркування наразі такі...

До речі, ще одним критерієм класифікації субкультур є їхнє ставлення до культури середньостатистичної. Так, бувають групи, що просто чимось відрізняються від інших (професійні або за музичними вподобаннями), а бувають ворожо налаштовані, протестні —-такі зазвичай формуються на грунті радикальних політичних поглядів.

Я чув багато різних думок щодо існування субкультур у нашій країні. Люди старшого покоління здебільшого не схвалюють цього. Але мені, підліткові, зрозуміліші захоплення однолітків. Мені здається, якщо субкультура не стає радикальною чи протестною, вона тільки на користь: з віком захоплення мине або стане нейтральнішим, але в складному підлітковому віці людина може виразити себе, утвердити власну індивідуальність, знайти друзів за інтересами. Та й, врешті-решт, усі ми різні, а світ субкультур робить суспільство різноманітнішим, дає простір для самовираження.