Романтичний світ Ернста Теодора Амадея Гофмана

Казки Гофмана не схожі ні на народні казки, ні на казки інших авторів. Під пером цього талановитого письменника буденне життя перетворюється на фантастичний світ людських почуттів, мрій, устремлінь. Тільки на перший погляд здається, що дія у творах Гофмана відбувається, як це буває у казці. Насправді все, про що він писав, несе на собі відбиток того тривожного часу, свідком якого був письменник.

Гофман народився 22 січня 1776 року в німецькому місті Кенігсберзі. З дитинства він захоплювався музикою, театром, грав на органі, фортепіано, скрипці, прекрасно співав, але за сімейною традицією став юристом. Реальне життя, нудна канцелярська служба і мистецтво — два полюси, зближення між якими було неможливим, і Гофман віддається тому, до чого рветься його душа. Він посідає місце диригента оркестру і хору, дає уроки музики і співів, створює декорації до спектаклів, пише і ставить опери. Але через воєнні події 1813 року театр закривається, і Гофман разом з усією трупою втрачає роботу. Саме в той час головною справою його життя стає літературна творчість. Він пише новели, героями яких стають люди мистецтва. Але музикант, співак, актор — це не просто професія. Цими словами Гофман визначає стан душі своїх героїв, які за буденними речами бачать незвичайний світ. Його герої — фантазери, мрійники, вони не сприймають таке життя, де в ціні матеріальне. Любов і фантазія допомагають їм піднестися над оточенням. У реальному світі йшла війна, гинули люди, письменник не знав, як прогодувати сім'ю, та він сідав за стіл — і перед ним розчинялися двері чудесного царства ідеальної, романтичної дійсності. Але часто фантастичне у творах Гофмана раптово переходить у реальне, а у звичному таїться загадкова сила: кавник перетворюється на стару відьму, простий кіт Мурр — на письменника і філософа.

У кожному творі Гофмана звучить мотив: чудо може статися з кожним. Треба тільки вірити в нього, бути достойним його, коли воно станеться.

Гофман не був зачинателем романтизму. Перші романтики прийшли в літературу задовго до нього, хоча він і був старший за декого з них. Проте нікому не вдалося так талановито відтворити ідеї цієї літературної течії. Гофман не тільки сприйняв романтизм, а й поглибив його, надав йому найбільш прогресивного спрямування. Лише у Гофмана можна побачити сплав чудес із зримою дійсністю. У багатьох творах письменника герої або одночасно живуть у двох світах — у реальному і казковому, або постійно кочують із одного в другий. Навіть ти> персонажів, які, здавалося б, обома ногами стоять на землі, фантастичний вітер переносить у казковий світ.

Автор примушує героїв сумніватися в реальності свого життя і світу, у якому вони живуть. Письменник ніби спеціально заплутує героїв, намагаючись завести на манівці і їх, і читача. Під пером Гофмана романтизм перемішується з іронією і набуває критичного, сатиричного забарвлення.

Середина XVIII — кінець XIX століття — це золотий вік романтизму. Саме тоді німецька література стала найвпливовішою літературою світу. Цим вона зобов'язана багатьом письменникам і поетам, серед яких яскравою зіркою ясніє ім'я Ернста Теодора Амадея Гофмана.