Роздуми про буття у газелях Гафіза

Гафіз — учень Рудакі. (Гафіз вважав себе учнем великого персько-таджицького поета Рудакі, який заклав основи жанрів газелі й рубаї. У своїх творах Рудакі звертався до любовної лірики, давав моральні настанови та повчання, роздумував над сенсом людського життя. Ці самі теми хвилювали і Гафіза.)

Глибина думки, яскравість образів у газелях Гафіза.

Роздуми Гафіза про час. (У багатьох творах Гафіз звертається до теми часу, його швидкоплинності. Поет сумує, що життя завдає багато лиха, але водночас він упевнений, що «печаль моїх гірких днів — не навічно». І слава суперника, і велич царів, і гори золота, що роблять багатими, — усе це не навічно. «Все на землі, крім добрих справ на благо людей — не навічно», — запевняє Гафіз.)

Роздуми над сенсом людського життя у газелях Гафіза. (Поет пише, що «Увійшла у звичай підлість. У світі нема ні чесності, ні вірності обітниці». Талант стоїть із протягнутою рукою, випрошуючи дрібну монету, а вчений муж бродить по світу. Але мудрість шепоче поету: будь схожим на флейту, що співає про світ, терпи як аскет, а «упав — почни спочатку».)

Образ коханої в газелях Гафіза. (Серед усіх людських почуттів на перше місце Гафіз ставить кохання. Кохану він називає «нареченою любові», яка зігріває своїм диханням увесь світ. Коли поряд кохана — поет дихає щастям, а любов цвіте красою. Він готовий за один жіночий погляд віддати всі земні блага.)

Магія творів Гафіза. (Гафіз писав про те, що хвилює кожну людину. У короткій і, на перший погляд, простій формі він висловлював безліч думок і почуттів. У його газелях б'є чистий і студений струмінь мудрості, який викликає вогненний шал у душах небайдужих читачів.)