Пушкін - геній-трудівник

Читаючи твори Пушкіна, ловиш себе на думці, що всі вони — результат натхнення. Вірші і проза письменника відзначаються такою простотою, що здається — вони самі, без найменшого зусилля, лягали з-під його пера на папір. Насправді це зовсім не так. Геніальний поет Пушкін був і великим трудівником.

Якось Пушкін сказав, що більше любить вірші без плану, ніж план без віршів. Та разом із тим він вважав, що лише чітко продуманий план чи то невеликого вірша, чи поеми, п'єси, роману здатен надати твору повної художньої закінченості. І дійсно, ретельна підготовка, продумування і оформлення плану кожного свого задуму посідає дуже важливе місце у творчому процесі Пушкіна, складаючи зазвичай його початкову ланку.

Вже думав я про форму плану І як героя назову; Тим часом цього-от роману Вступну довершую главу, — зізнавався Пушкін у кінці першої глави «Євгенія Онєгіна». Цей роман у віршах поет писав вісім років. Твір виходив у світ окремими главами, і деякі критики того часу вважали, що Пушкін без будь-якої попередньої перспективи нанизує розділ за розділом, переходячи від теми до теми. Та й сам поет наприкінці твору говорить:

Багато проминуло днів, Відколи молода Тетяна І мій герой у тьмянім сні Враз появилися мені. — І вільного роману Іще не ясно бачив даль Я крізь магічний свій кришталь.

Цими словами він давав поживу критикам, але треба розуміти, що задум цього твору був у тому, щоб показати і розкрити долю героя часу, ровесника самого поета. Звідси й особлива динамічність твору, адже особистість героя розвивалася одночасно з розвитком життя суспільства. Наявність у творі Пушкіна від самого початку роботи над ним чіткого задуму дало змогу поетові забезпечити цілісність і єдність його багаторічної праці. Цей роман сприймається читачем як твір, написаний одним поривом.

Пушкін добре розумів, що його новий твір обов'язково викличе інтерес у публіки і шквал критичних відгуків, а тому в кінці першого розділу іронічно зауважує:

Раз, двічі переглянув дбало, Побачив протиріч чимало. Та їх не хочу виправлять; Цензурі хочу борг віддать І журналістам на поживу Метнути плід своїх трудів. Іди ж до невських берегів, Нове створіння, в мить щасливу І заслужи, як слави дань, Тягар неправих дорікань!

Свідченням того, що Пушкін ретельно обдумував план кожного твору, є композиційна стрункість усіх його віршів, поем, романів.

Усі його твори — це невтомна праця генія-трудівника, який відшліфовував кожну фразу, кожне навіяне натхненням слово. Натхнення і праця для поета не просто йдуть поряд, вони зливаються в щось цілісне і єдине.