Проблема стосунків поколінь в українському пореформеному суспільстві

Аграрна реформа неоднозначно відбилася на соціальному та економічному житті Російської імперії. Взагалі, варто звернути увагу, що ці заходи були необхідні для тогочасного суспільства, хоча й було їх ужито зі значним запізненням. Однак тогочасна Росія була у доволі плачевному стані: невміло керована, розорені війнами, поточена жуком-короїдом бюрократії. Тому всі реформи так чи інакше були палицею з двома кінцями. Вдарила ця палиця і по кріпосних селянах, і по кріпосниках. Україні, як частині імперії, де селянство складало переважну біль шість населення, і дісталося якнайбільше. Проблеми, що за часів панщини накопичувались та мовчазно перетравлювались у селянському середовищі, нарешті ви йшли на поверхню — пияцтво, неробство й лінощі (навіщо робити, якщо все одно робиш не для себе), невміння розпоряджатися грішми, егоїзм, хвороблива жадоба до матеріального добра, розбещеність, що плекалася в основному на панських дворах, куди селян брали кухарями, лакеями, покоївками. А те, що деякі з цих рими дбайливо, хоча й жартома, називаємо національними, «і тут вже нічого не вдієш», то вже наша провина і провина наших предків: не змогли свого часу взятися за розум — тепер нема чого усі наші біди пояснювати «національними рисами».

Усі ці проблеми тогочасного селянства сконцентровані на сторінках повість «Кайдашева сім'я», яку можна назвати й сімейною хронікою. Життя Кайдашів та їм подібних було немовби розкраяним навпіл: до реформи — після реформи. Селяни починають жити, хто на що здатний. Хтось (зазвичай, крайня біднота) спивається одразу, хтось, як Омелько Кайдаш, поволі, під впливом обставин. І тільки дуже невелика кількість господарів справді спинаються на ноги.

Чому деградує родина Кайдашів? Серед причин можна назвати нівелювання духовних цінностей, заміна їх матеріальними, впертість, егоїзм кожного окремого члена родини та цілих сімей, що не можуть ужитися під одним дахом.

Особисто мене найбільше зворушує доля Омелька Кайдаша, зламана панщиною та сімейним «добробутом», коли спочатку його підім'яла під себе владна дружина, а потім і сини. Річ у тім, що кріпацтво відбирало у селянина не тільки дорогоцінні час і сили, воно розчавлювало його особистість. На родинних стосунках це відбивалося болюче: за традицією, чоловік — голова сім'ї, у випадку Кайдашевої сім'ї жінка витіснила чоловіка з місця, яке він вважає своїм за віковічним правом, і це образило Омелька. Кайдашиха була більш владною та — подивимося правді у вічі — дбайливіше ставилася до господарства, ніж її чоловік. До того ж, на неї вплинуло й те, що молодість вона провела в покоївках, відтак повернулася з панської господи «освіченою» і, значить, вищою за інших селян. Ця ущербна психологія мала негативний вплив на стосунки в родині. Згадаймо, ще на оглядинах поведінка Марусі не сподобалась Мотрі Довбишівні. Побувавши змолоду в наймах, стара й собі на старості років вирішила відпочити, маючи невістку за наймичку.

Та не такі виявилися дітки, як хотілося батькам. Можливо, не заїдайся Маруся з Мотрею, а потім і з Мелашкою — був би в хаті лад. Не вдарив би Петро батька — не залишилась би Мелашка в київської проскурниці, і хоча Петро й Лаврін не переймають в батька його тяги до горілки, а в першу чергу думають про господарство, постійні сварки між старими й молодими роблять їх черствими, хитрими. Душа молодшого брата втрачає властиву їй поетичність, його також захоплює гонитва за майном...

І старого Омелька, за його власними словами, «заганяють на піч». А що може бути гіршим для людини, що робила свою справу довгі роки і не уявляє собі існування без праці? Залишитися поза виром життя, залишитися бездіяльним — це горе більшості старих людей у нашій країні й сьогодні. Байдужість — це також національна особливість? Те, що батьки в старості фактично втрачають дітей, їхню любов та турботу саме тоді, коли увага їм так потрібна, — це ганьба.

Оце й привело Омелька до остаточного пияцтва та «наглої» смерті — сором, страх перед синами, надії та мрії, що протягом всього життя не збувалися. Звичайно, ці надії були егоїстичними; та хто з нас може поскаржитися на абсолютний альтруїзм? Таку людину запроторили б до психлікарні.

Подивимося тепер на третє покоління, зображене у повісті, і побачимо, що ми можемо прогнозувати у розвитку стосунків двох родин у майбутньому; ми можемо уявити, якими виростуть діти Мотрі та Мелашки. Ще б пак! Вони ще малі, а вже так активно беруть участь у суперечках батьків: «Баба погана, баба злодійка!» — лепетали діти. «А гостинця взяли од баби, ще й бабу лаєте», — сказала Кайдашиха і заплакала. Коли дитина змалку бачить навколо себе тільки бійки і чує одну лиш лайку (і від кого? Від найближчих людей!), дитина сприймає це як норму існування в суспільстві, а відтак коло замкнеться; поки що вона ненавмисне повторює образливі слова, але виросте вона такою самою сварливою, як і її батьки. Такими самими будуть і її власні діти...

Чому я говорю про це з такою впевненістю? Бо за вікном я бачу те ж саме довкола; я йду від метро додому і