Причина нещасть героїв «Княжни Мері» - цинізм Печоріна

Людина, яка знищує все, до чого торкається. (Розум — це одна риса людської особистості, цинізм — це зовсім інша, але поєднання розуму і цинізму здатне знищити долі людей. Печорін аж наче хизується, що має ці дві якості. Він сам зізнається, що все, до чого він торкається, гине.)

Жертви розумного цинізму Печоріна.

Княжна Мері. Княжна Мері— ще зовсім юна, недосвідчена дівчина. Вона виросла під пильним оком люблячої матері і не вміє протистояти запланованому наступу досвідченого покорителя жіночих сердець. Вона мріє про кохання і не думає, що чоловік, який домагається її, може розбити їй серце.

Грушницький. Молодий юнкер шукає романтики на кавказькій війні. Він мріє про подвиги, славу, про успіхи у жінок. Грушницький робить усе, щоб привернути до себе увагу публіки, щоб сподобатися княжні Мері: носить просту солдатську шинель, неначе розжалуваний дуелянт, усіляко підкреслює своє поранення в ногу, говорить голосно і часто невлад. Він соромиться своєї молодості, низького військового чину, мріє про еполети офіцера, які поставлять його в один ряд із значними людьми. Молодість і невеликі розумові здібності Грушницького дозволяють Печоріну кепкувати з юнкера, виставляти його дурником. Печорін розробив план дискредитації молодого офіцера і знищив його морально і фізично.

Віра, далека родичка княжни Мері, давно закохана в Печоріна і приїхала на води спеціально, щоб побачитися з ним. Віра одружена, вона поважає свого немолодого чоловіка, який намагається вилікувати безнадійно хвору дружину, турбується про неї. Печорін і тут не відмовив собі в задоволенні розрушити життя жінці, яку, здається, кохав, але не зробив жодного зусилля, щоб вона була щасливою.

Прояви найвищого ступеня цинізму. (За півтора місяця Печорін тільки заради власної втіхи знищив життя і долю трьом людям. Ні з княжною Мері, ні тим більше з Грушницьким він жодного разу не був щирий. Усе, що він говорив, було тонким розрахунком, цинічною грою почуттями інших. Не стала винятком і Віра, яку Печорін, по суті, спровокував на зізнання чоловікові у зраді. Грушницький загинув на дуелі, княжна Мері надовго, якщо не назавжди, втратила віру в людську щирість, Віра поїхала з вод, не долікувавшись, — і все це на догоду Печорінському цинізму.