Прихований гумор у піснях вагантів

За часів середньовіччя в Західній Європі ходили від міста до міста групи молодих чоловіків. їхній одяг був схожий на чернечий — але вони не були ченцями, іноді хтось із них був одягнутий доволі вишукано, проте вони не були багатіями. Ніхто не знав їхніх справжніх імен, та й самі вони називали один одного прізвиськами. Вони не визнавали кордонів, не корилися ні церковній, ні світській владі, не мали статків, але завжди були веселими і життєрадісними. Турботи про матеріальне не обтяжували вагантів, а тому пісні, які вони складали і співали в містах і селах, були так само безтурботними, як і самі автори.

У пісні «Орден вагантів» автор розповідає про життєві правила, якими послуговуються ваганти. їхній статут наказує у житті поводитися бездоганно: приймати в орден і багатого, і вбогого, і ченця, і вчителя, і клірика, і школяра. Але з найбільшою радістю приймали студентів «в гарному наряді». Вагантів приймали чесних і лукавих, дужих і немічних, молодих і виснажених старістю, лагідних і буйних, гігантів і карликів, скромних і бундючних. Даті в пісні з іронією розповідається про спосіб життя вагантів. їм заборонено рано прокидатися, бо вони просто зобов'язані гуляти до світанку. Замість того, щоб іти в церкву служити утреню, ваганти мають снідати в холодочку, смакуючи вино та курчаток, програвати одежину. Єдине, що засуджують ваганти, — це жадібність.

Звичайно ж, у цій пісні багато самоіронії, гумору, але ваганти і справді не цінувати життєві блага, не гнатися за розкішшю і багатством.

Усі ваганти мали гарну освіту, не розлучатися з книжками, володіли мовами, а тому їхню «Безтурботну пісню» можна сприймати лише як гумористичне звертання до юні, якій не завжди хочеться вчитися і просиджувати молоді літа за книжками. Ось до таких і звернені заклики у пісні: «Геть книжки виснажливі! Годі нам учитися!» У творі оспівується молодість, яка, на жать,, швидко пролітає, із захватом згадується юне кохання, дівочі хороводи, грайливі танки, рефреном звучать рядки:

Кинь книжки, бо пролетить Час, немов на крилах. Хай же душу веселить Молодість грайлива!

Але той, хто має розум, ніколи не сприйме цю жартівливу пісню як керівництво до дії. Дійсно, «...пролетить // Час, немов на крилах», але чи «Можна причаститися» «...до знань на схилі віку»? Дійсно, коли згинуть насолоди юності і марно минуть літа, тоді і старість буде здаватися лютою, а хвороби старості лякатимуть не на жарт.

Ваганти не зневажали науку, довгі роки вчилися, складали важкі іспити, досягали великої вченості. А ненадовго відклавши книжки, підсміювалися із себе, співаючи жартівливих пісень про марно витрачені молоді роки.