Притчевість новел зі збірки «Декамерон» Дж. Боккаччо

Під час чуми у Європі 1347 року у флорентійському храмі випадково зустрілося семеро молодих жінок і троє молодиків. Вони не знали, як уберегтися від моровиці, а тому вирішили поїхати за місто, аби перебути чуму. Десятеро ізольованих від світу молодих людей розважати себе, розповідаючи якісь історії. Кожен із них розповідав щодня одну історію протягом десяти днів. Отже, «Декамерон» - це збірка, яка складається із ста новел, більшість яких має повчальний, притчевий характер.

Притчі в новелах «Декамерона» дуже схожі на анекдоти, але Боккаччо не тільки розширив жанр народних мініатюр, а й розкрив характери героїв.

У третій оповідці першого дня розповідається, як хитрий єврей Мелхіседек дотепною відповіддю не тільки зберіг своє життя, а й примножив статки, коли султан Саладін захотів обібрати лихваря. Султан запитав у єврея, яка із трьох релігій краща: юдейська, агарянська чи християнська. Мелхіседек зрозумів, що Саладін хоче спіймати його на слові, і розповів притчу про три персні, які давати владу: два з них були фальшиві, один справжній, але ніхто не зміг їх розрізнити.

У четвертій оповідці шостого дня розповідається про хитрого кухаря, який віддав одне стегно засмаженого журавля своїй коханці, а хазяїнові намагався довести, що ці птахи мають одну ногу. І справді, коли хазяїн і кухар уранці приїхати на озеро, то побачили, що журавлі стоять на одній нозі. Та коли хазяїн голосно крикнув, птахи стати на дві ноги, змахнули крильми і полетіли. Кухар швидко знайшовся і сказав, що хазяїнові вчора ввечері треба було крикнути на журавля, тоді б і смажена птиця опустила другу ногу. Так меткий слуга викрутився, розсмішив хазяїна і уникнув покарання.

Кожна оповідка твору «Декамерон» — це маленький шедевр. Герої Боккаччо — представники різних верств населення, це суспільство в усіх його проявах: із забобонами, шляхетністю, освіченістю, підлістю і дурістю, міфами і дійсністю.

Століттями «Декамерон» забороняли і вилучали з бібліотек. Письменника звинувачувати у вульгарності і потуранні низьким людським якостям. Але твір пережив віки, і кожен читач може знайти в ньому те, що припаде до серця і зворушить душу.