Поетична творчість Т. Шевченка періоду заслання

І Тематика поезій циклу «В казематі». У циклі поезій «В казематі» Шевченко засуджує феодально-кріпосницький лад, роздумує над власною долею, зображує життя, народу. Поет порівнює особисте горе, свою тяжку долю зі становищем покріпаченого українського народу. Думками ув'язнений поет постійно звертається до України. Поезія «Невольничої музи».

Викриття і засудження кріпосницької системи і самодержавства. Цій темі присвячені всі поеми і багато поезій, які були написані на засланні. Вірш «Царі» — це сатира на вінценосних катів. Шевченко починає його звертанням до мухи, щоб вона допомогла йому оспівати якусь високопоставлену особу, але ці рядки — відверте глузування з царів:

...а як поможеш, Та як покажеш, як тих птах Скубуть і патрають, то, може, І ми б подержати в руках Святопомазану чуприну.

Викриття антинародних дій поміщиків-кріпосників. У поемі «Княжна» Шевченко зобразив пана-ліберала, який видає себе патріотом, «братом убогих», а насправді:

А патріот, убогих брат... Дочку й теличку однімає У мужика...

У вірші «П. С.» зображено поміщика Петра Скоропадського, потомка гетьмана. Шевченко добре його знав особисто і вважав катом нещасних кріпаків:

...кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть? Чому на нього не плюють? Чому не топчуть?

Шевченко знає відповідь: інші кріпосники не кращі за цього негідника.)

Уславлення народних месників. У далекому степу Шевченко згадує Україну, її славних синів. У поемі «Княжна», у віршах «Як би тобі довелося», «Ой вигострю товариша» та інших поет розповідає про виступи кріпаків проти панів. Герой поеми «Варна» мститься не тільки за себе, а й за всіх гноблених. Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Поет багато роздумує над сучасним йому становищем у країні, над людським життям, над своєю долею «Пророк», «Ну, що б здавалося, слова?», «Не так тії вороги» та ін. Твори-медитації — це інтимна лірика, але Шевченко знову і знову повертається думкою до України, до народу. Поет страждав, але не зрікся своїх переконань:

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краї Караюсь, мучуся... але не каюсь!...