Поема «Енеїда» І
Поема «Енеїда» І. П. Котляревського - високопатріотична епопея історичного минулого України
В образах Енея і троянців-героїв І. Котляревський змалював українських козаків-запорожців, завзятих, хоробрих, веселих і войовничих лицарів. Вони схожі на отих рєпінеьких козаків-запорожців, які пишуть листа турецькому султану. Засмаглі на сонці, овіяні вітрами далеких мандрів, сильні й міцні, як дуби, вони вміють міцно тримати в руках зброю, мужньо захищати свою батьківщину і власну честь. А в перервах між битвами люблять поїсти, попити й розважитися.
Головним героєм поеми є троянське військо, не окрема людина чи бог, а люди виключно здорової і могутньої плоті, із здоровенними кулаками, із здатними перегризти будь-яку кістку зубами. Це люди неймовірної сили, у бій ідуть з великим бажанням перемогти, а у битві тільки й чути хруст вибитих зубів, тріск розколюваних черепів, крик і лайка. Це пройдисвіти, босяки, для яких матеріальні цінності не мають ніякого значення. Але разом із тим вони герої, лицарі, які за товариша віддадуть свою кров до останку.
Такими самими лицарями-воїнами були й легендарні козаки, сильні, відважні, невтомні у походах, яким перш за все потрібна воля, свобода. Це були люди, які могли голими руками взяти розпечене ядро і з гордим презирством ставилися до фізичного болю, сміялися у вічі ворогам, які намагалися тортурами зламати їхню волю.
Котляревський підсміюється з троянців та їхнього ватажка Енея:
Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах; І на ніч в город поплелися, Які іти були в силах. Еней в кирею замотався, На задвірку хропти уклався.
Але сміх Котляревського хоча іноді й з ущипливою посмішкою, проте добродушний і доброзичливий. Упродовж усього твору троянці та Еней залишаються жвавими гультяями, здатними до залицянь і горілки, а, коли треба, то й розсудливими, суворими і хитрувато-дотепними. Вони вміють хвацько погуляти, здатні випити не одну сулію оковитої. На гостинах у Тура
Еней з своїми не дрімав. І правда, гості доказали, Що жить вони на світі знати. Пили за жизнь — за упокой, Пили здоров'я батька з сином, І голь-голь-голь, мов клин за клином, Кричать заставив на розстрой.
Письменник, хоч і подає образи Енея і троянців у гумористичному плані, проте ніде не збивається на глузування з них, відчувається, що він милується своїми героями. Зі сторінок поеми вони постають привабливими. Троянці скріплені міцною дружбою, вище за яку нічого немає в світі. Вони свято бережуть лицарську честь, люблять батьківщину і навіть смерть зневажають в ім'я високих почуттів.
Особливо точно високий патріотичний дух письменник розкрив у образах юних героїв-воїнів Низа і Евріала. Обидва вони не троянці за походженням, але були «в службі вірні козаки». З історії відомо, що в Запорозькій Січі служили представники різних народів і народностей. Різними шляхами прийшовши в Січ, вони пройматися духом братерства запорожців, у боях виказувати мужність і вірність ідеалам синів України.
Намір Низа і Евріала пробратися у ворожий стан і «каші наварити там» породжений високим патріотичним обов'язком. На умовляння Низа, щоб Евріат не ризикував своїм життям, бо є старенька мати «без сил і в бідності, слабая», — той відповідає:
...Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять;
Як ми Енею присягали,
Для його служби жизнь оддали,
Тепер не вільна в жизні мать.
Клятвою у вірній козацькій дружбі звучать слова Евріала:
Від тебе не одстану зроду,
З тобою рад в огонь і в воду,
На сто смертей піду з тобой.
Евріал потрапив до рук ворогів.
У цей час Низ «на вербу збирався» і міг би, причаївшись між широким гіллям, перечекати лихо. Але, побачивши, як вороги знущаються з його побратима, кинувся сам-один на зграю озброєних рутульців. Страху він не відчував, адже
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
В образах Низа та Евріала письменник змалював доблесних синів українського народу, справжніх патріотів рідної землі. Такими самими постають перед нами й усі троянці-запорожці. Вони відважні, безстрашні, мужні відчайдухи, доблесні воїни і палкі патріоти.