«Подорож, як найбільша і найсерйозніша наука, дозволяє нам знов віднайти себе» (А. Камю)

У мене досить багато найрізноманітніших захоплень, але є дещо, що зачаровує мене та захоплює усю мою увагу і весь мій вільний час. Це подорожі!

Ні, я поки що не був у відкритому морі, у пустелях та в Антарктиді, тому мене важко назвати справжнім мандрівником, проте навіть ті місця, які мені доступні вже зараз, дають стільки вражень, настільки розширюють свідомість та розуміння світу, що годі й уявити!

Найбільше враження на мене справила мандрівка до Санкт-Петербурга, яку я здійснив із батьками минулого літа. Це просто неймовірне місто. Славетне своєю історією та архітектурою, чудовими музеями, міським ландшафтом... Але головне, мабуть, у цьому місті — його дивний дух. Кажуть, кожне місто на цій планеті має свою душу, неначе людина. Особливо я відчув це у Санкт-Петербурзі. Це непросте місто, але воно прийняло мене — і я був вражений і мовчазний весь час нашої подорожі, бо — я навіть не знаю, як це висловити — у цього міста дуже сильна енергетика, не пояснювана. Мабуть, недаремно в літературі склався саме такий образ міста: воно може пригнічувати людину, тиснути на неї, але якщо ти можеш збагнути сутність цього простору чи хоча б наблизитися до розуміння, ти будеш най щасливішим гостем цього міста.

Іноді, розповідаючи про свою подорож, я порівнюю те чи інше місто з людиною — малюю усний портрет людини зі схожим характером. Звісно, бачення у кожного індивідуальне, але принаймні власні спостереження сформулювати в такий спосіб простіше. От Петербург (а ми ще й застали славетні білі ночі!) здався мені чоловіком середніх років, навіть відносно молодим, надзвичайно харизматичним, з розвиненою ерудицією та чудовим мистецьким смаком, цей чоловік уміє бути жорстким і навіть жорстоким, може бути, мабуть, і хижим, але найчастіше виступає стриманим і трошки цинічним, а іноді — зовсім мрійником, проте попри таку безліч масок відчувається справжність і сила харизми, певна сила, що прихиляє до себе, зачаровує і не відпускає. Зовсім інше було зі Львовом. Хоча Львів зовсім не схожий ні на Петербург, ні на Харків, що є моїм рідним містом. Львів я теж дуже люблю. Це місто нагадує мені літнього мудрого чоловіка з сивим волоссям до плеч, елегантно вдягненого, з рівним та приємним голосом. Цей чоловік знає сотні легенд та історій, він сидить і неквапливо оповідає їх кожному, хто вміє та хоче слухати. Львів здається мені просто якимось казковим царством, окремою планетою, паралельною реальністю. Окрім Львова і Санкт-Петербурга, я вже встиг побувати з батьками в Києві, Одесі, Москві та в Криму. Щодо кожного міста, з яким я знайомлюсь, я намагаюсь скласти яскравий образ, влучний усний портрет. Я із задоволенням ділюсь враженнями з друзями та батьками. Хоча вони їздять разом зі мною, вони з цікавістю слухають — і ми порівнюємо наші враження. Часом вони не збігаються, адже кожен бачить по-своєму, але найчастіше ми все-таки знаходимо щось спільне, а іноді буває навіть так, що мама каже мені: «Як добре ти це вигадав, оце порівняння! Я відчувала щось дуже схоже, але не знала, як висловити», — тоді я особливо радію.

Із кожної подорожі ми привозимо безліч фотознімків, деякі сувеніри та, звісно, цікаві історії. Я навіть завів собі щоденник, у який записую усі враження від нових міст — батько жартома називає його «бортовий журнал». Подорожі та нові враження від них настільки захоплюють мене, що я тільки й мрію про наступну. Зрештою, я планую заповнити свій «бортовий журнал» враженнями про безліч міст і країн.

Скласти висловлювання на задану тему — одне з найважливіших завдань ЗНО. Щоб зробити це переконливо, логічно й доказово, слід насамперед правильно зрозуміти тему, осмислити усі можливі її аспекти й відповісти собі на запитання: що саме я маю довести. Відтак можна розпочинати написання тексту. Спочатку — теза, тобто кілька речень, які формулюють відповідь на запитання, що міститься у темі, або думка щодо твердження, якщо тема сформульована не як питання. Чи потрібен при цьому вступ? Формулювання тези може бути таким, що окремий вступ не потрібен, якщо він міститься у тезі. Теза може виглядати і як твердження, і як заперечення або містити риторичне запитання. Все залежить від того, як саме ви вирішили будувати логіку висловлювання. Наступною частиною має бути аргументація. Що ж є аргументами у висловлюванні? По-перше, опора на власний досвід або життєві спостереження (одна з обов'язкових вимог). По-друге, посилання на те, як розкрито цю тему в літературі. Ця частина, висловлювання може містити цитати або міркування щодо теми літературного твору, його героїв, окремих епізодів, які доводять вашу думку. При цьому називати літературне ім'я автора і назву тексту обов'язково. Таким чином, ваше висловлювання не тільки буде переконливим, але й демонструватиме ерудицію, обізнаність із творами української літератури та культури.

Отож аргументи вичерпані, і залишається зробити висновок, що випливає з наведених доказів. Щоб точніше сформулювати висновок, ще раз поверніться до