Погляд на поета й поезію у віршах Евгена Маланюка

Тема поета і поезії та їх ролі в суспільстві — одна з вічних. Адже погляд на цю проблему визначає напрям роботи поета, смисл його творчих пошуків. Отож і Є. Маланюк не обминув цієї теми. Зважаючи на традицію — погляди Шевченка, Франка, П. Куліша, Лесі Українки, — він бачив головне, що об'єднувало всіх: поезія не може бути приватним заняттям, вона є громадською справою. Навіть більше — поезія мала служити загальнонаціональній ідеї:

Як в нації вождя нема, Тоді вожді її — поети!

Отже, роль поета у суспільстві видавалася Є. Маланюку неоціненною. Тому, розпочинаючи шлях поета, він звертається (з молитвою) до Бога у вірші «Молитва»:

Твоїм бичем мене вчини, Щоб басаманувати душі. Щоб захитать і знову зрушить Смертельний чар дичавини.

Своїм обов'язком поет вважає звертання до історичної пам'яті народу, аби пробудити громадянську свідомість і совість патріота. Творчість поета, вважає Є. Маланюк, має бути джерелом енергії нації, що робить можливим її рух уперед

Поет — мотор! Поет — турбіна! Поет — механік людських мас, Динамомайстер, будівничий, Повстань майбутнього сурмач, Що конструює День над Ніччю.

Однак поезія — це й потаємний світ людської душі, поезія зрозуміла й цінні тим, що знаходить відлуння в серцях читачів. Поет є невільником свого талан ту, бо всі свої почуття, увагу, пам'ять, інтелект робить фактом поезії, матеріалом для неї:

...Так навчились ми все обертати у вірші — Краєвиди і муки, епоху і мить.

Про роль поета й поезії Є. Маланюк писав у віршах «Ars poetica», «Напис на книзі віршів», «Зерову» та інших. Поет вважав, що доба лірики, кохання, ніжності і квітів минула, щойно почулися перші розриви гармат. Отож не трепетні емоції мають були предметом зображення, а тверда переконаність у нездоланності народу, здатності досягти історично важливої мети — власної держави:

Не жар ліричних малярій, Не платонічні очі Музи, — Скінчився вік наш, кустарі, Під рокоти космічних музик!

Поезія Є. Маланюка має громадянську, національно зорієнтовану спрямованість, проте є в ній і глибоко ліричні, інтимні твори, що свідчать про його тонку раниму натуру.