Поведінка флорентійців під час чуми у творі Боккаччо «Декамерон»

Оцінка Боккаччо поведінки флорентійців під час чуми. Боккаччо розпочинає збірку новел «Декамерон» розповіддю про чуму 1348 року, яку багато хто сприймав як Божу кару і кінець світу. Письменник жаліє людей, які гинули не так від хвороби, як через відсутність допомоги і догляду.

Вияви жалості до хворих і страху перед хворобою.

Перестороги влади щодо поширення хвороби. У вступі до твору «Декамерон» Боккаччо згадує про те, що влада Флоренції наказала очистити місто від деякого бруду, заборонила недужим входити до міста, давала поради, як шанувати здоров'я. У церквах служили молебні, але ні мудрість, ні людська обачність не допомагали перебороти моровицю.

Страхи людей. (Нажахані чумою, люди стати бездушними. Здорові гидували хворими, брат цурався брата, і навіть матері кидали напризволяще недужих дітей. Хворі змушені були самі піклуватися про себе і помирали навіть ті, хто вижив би, якби мав лікування й догляд.

Поведінка людей під час чуми. Боккаччо пише, що одні люди замикалися в домівках, мало їли, не пили вина, не зустрічалися з близькими і рідними, намагаючись відгородитися від світу і вберегтися від хвороби. Інші ж. навпаки, багато їли і пили, ходили містом із жартами і співами. Але і ті, й інші помирати однаково швидко.

Лихо, що не навчає розумних і робить мудрішими простаків. Під час чуми кожен поводився так, як підказувало йому сумління. Хтось втрачав людську подобу і відмовлявся від усього дорогого, а хтось намагався допомогти, полегшував страждання хворих, оплакував смерті рідних і близьких, ховав померлих. Священики супроводжувати похоронні процесії, освячуючи дорогу душам до їхнього останнього притулку. Господнє покарання виявляло характери людей: віднімало розум у тих, хто хизувався своєю мудрістю, а декого з простих людей робило істинно мудрим.