Пісня Тіртея - заклик до героїв

Кульгавий учитель музики, давньогрецький поет Тіртей славився своїми піснями, які підносили дух воїнів, закликали до перемоги. Навіть спартанці, які не визнавали мистецтва, шанували Тіртея, який декламував вірші зневіреним у перемозі, і ті ставали до бою.

За переказами, Тіртей жив у Греції в середині VII ст. до н. е. і писав свої вірші у жанрі декламаційної лірики. На той час Спарта намагалася підкорити Мессенію — сусідню країну на Пелопонеському півострові, а її жителів перетворити на рабів-ілотів. Щоб прискорити перемогу, спартанці звернулися до оракула в Дельфах. Оракул наказав запросити радником жителя Афін. Не виконати наказу пророка бога Аполлона афіняни не могли, але й послати до Спарти талановитого стратега не хотіли, а тому, щоб поглузувати зі спартанців, послали кульгавого, слабкого фізично Тіртея.

За іншим переказом, Тіртей був спартанським вождем, поетом і воїном водночас.

Поет складав вірші, які виконував під акомпанемент флейти. Ці запальні пісні підносили бойовий дух воїнів, виховували в них почуття обов'язку перед батьківщиною, пробуджували мужність і хоробрість у бою. Тіртей славив відважних, закликав боронити свій народ.

У пісні «Добре вмирати тому...» Тіртей декламував, що слава приходить до того, хто, «боронячи рідну країну», може загинути в бою, але немає нічого гіршого, як віддати загарбникам рідну землю і йти світ за очі разом із батьками, дітьми і дружинами блукати на чужині. «Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача», його ненавидітиме той, у кого він проситиме притулку, а безчестя, горе і зневага йтимуть за ним услід. Утікач, який не зумів захистити своє місто і родючі ниви, не знайде поміж чужими племенами ні пошани, ні співчуття, ні жалю.

Тіртей, описавши долю втікача, закликав воїнів відважно боронити батьківщину і дітей, навчав юнаків дружно триматися серед бою разом, не втікати і страхом душі не сквернити. У бою не має бути настільки життєлюбних, щоб покинути старих воїнів, утікаючи і рятуючи власне життя.

Молоді воїни мусять загартовувати свій дух, зробити його таким могутнім і мужнім, щоб власними грудьми заступити похилих, слабких воїнів. Соромно буде молодим, якщо старі воїни загинуть у перших лавах, безсило схиляючи білі голови, і, лежачи в пилу, криваву рану затулятимуть руками. «Страшно дивитись на це, соромно бачить очам тіло старе без одежі!» А юнак, який за життя чарував жінок, був милий чоловікам, «Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах».

Поет звертається до молодих воїнів, запевняючи, що їхнє життя важить менше, ніж героїчна смерть заради батьківщини. Ця думка є провідною і повторюєтеся двічі.

Тіртей закликав кожного воїна, який готується до битви, упертися міцніше в рідну землю, не боятися померти в бою і до останнього подиху захищати від ворога свою батьківщину.