«Пісня про рушник» як відображення ментальності українського народу

Мабуть, немає в Україні людини, яка б не чула або не знала «Пісні про рушник». Цю пісню й зараз співають у родинах, бо в ній глибока правда життя, прониклива ніжність до найріднішої людини. За простими й щирими рядками, зверненими до матері, і повага до матері, і вдячність, і розуміння того, що саме мати є початком усього найкращого в людині, бо вона дала синові перші уроки добра:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала.

У самій формі прямого звертання ліричного героя до матері криється узагальнений смисл: це від усіх синів до кожної з матерів линуть слова ніжності й подяки. Символом материнської любові, бажання добра є традиційний для України «рушник вишиваний». Його вишивали матері, вкладаючи в кожний візерунок всю силу любові й тривоги за сина, щире й високе бажання добра, щасливої долі. Материнський рушник «на щастя» справді ніс у собі джерело щастя, бо його давала велика сила материнської любові. Ось чому на ньому бачить ліричний герой радісну картину знайомого світу, осяяного любов'ю:

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої.

Рушник в Україні завжди був дуже важливою річчю: на рушник ставали на весіллі, рушником пов'язувати сватів, на рушник приймали немовля і в останню путь проводжали, опускаючи домовину на рушниках. У кожному візерунку було зашифровано уявлення про світ, закони його існування, кінець і початок. Усе: світ сонця, засіяне поле, зародження життя — відображалося на рушнику. І на кожному з них частинка живої душі люблячої жінки, матері, берегині одвічних цінностей буття. Ось чому для ліричного героя вишитий матір'ю рушник, наче доля, якої бажала вона синові: «І дитинство, й розлука, і вірна любов».

«Пісня про рушник» ось уже півстоліття хвилює серця читачів, які відчувають те, що недосказано словами. В цьому вірші відобразилися важливі риси світогляду українців, де центром є материнська любов і синівська вдячність та ніжність як основа нормального життя кожного.