Оспівування образу Чарівної Дами у творі Дж. Рюделя «Канцона»

Ставлення до жінок в епоху середньовіччя. Епоха середньовіччя в Західній . Європі була наповнена суперечностями. Саме в цю епоху у багатьох країнах на вогнищах спалювали жінок, яких називали відьмами, і возвеличували в піснях образ Чарівної Дами, заради якої лицарі чинили подвиги і з ім'ям якої вмирали на полі бою.

Чарівна Дама — узагальнений образ коханої жінки в лицарському творі Дж. Рюделя «Канцона».

Поетизація «кохання віддалік». Чарівну Даму ще називали «кохання віддалік», бо часто лицар присвячував свої вірші і подвиги жінці, з якою навіть не був знайомий. Це було ідеальне, чисте кохання.

Кохання, що тішить у горі. Для закоханого було великим щастям побачити даму свого серця, але і на відстані її уявний голос тішить у горі, розганяє смуток. Поет називає своє «кохання віддалік» святим, мріє про нього і забуває усі нещастя й негаразди.

Душевні муки закоханого поета. Поет мріє, щоб Господь привів його до коханої, тоді він матиме змогу розповісти їй про своє почуття і більше не мучитиметься на відстані. Він зумів пронести через життя своє кохання чистим, не заплямованим не те що зрадою, а й навіть поганою думкою, і кохана має знати про це.

Почуття, що розбиває серце. Дж. Рюдель описує своє «кохання віддалік», ідеалізує його, тішиться думкою про можливу зустріч і зізнання. Але разом із тим його серце наповнюється жалем і гнівом, що він кохає віддалік, і сприймає це почуття як кару небесну, яка мучить його «в страшній борні».