Особливість прийомів і засобів у створенні образів у ліричних творах Кальдерона

У XVII столітті Іспанія, одна з небагатьох європейських країн, пережила розквіт культури і мистецтва. Державні церемонії — виходи і прийоми королів, коронації, бали, нагородження, суди, публічні страти, хрещення дітей, весілля, похорони — виконувалися за встановленим сценарієм і перетворювалися на пишні видовища. Життя, що вирувало в Іспанії, давало безліч сюжетів майстрам пера, серед яких чільне місце посідав видатний поет і драматург Кальдерон.

У кожному творі Кальдерон відмовляється від примітивного, декларативного оптимізму. Його оптимізм трагічний, але світ, який зображує цей поет, є прекрасним. Серед усіх поетичних прийомів і засобів Кальдерон віддає перевагу різнобарвній барочно-декоративній образності.

Світ, намальований ним, наповнений яскравими фарбами, світлом. Космос його творів схожий на килим із рослинними орнаментами, казковими птахами, над усім цим сяє зірками нічне небо. Є у цьому яскравому Всесвіті місце і для людини, яка здатна осягнути свою неповторність, має честь і достоїнство, цінує свободу вибору.

Психологічний стан своїх героїв Кальдерон позначає гіперболічно — як крайнощі емоційного світу людини.

Основну увагу Кальдерон приділяв написанню драм, але починав свою творчість з ліричних творів: сонетів і романсів. Саме за сонет він у двадцять років здобув свою першу премію і визнання геніального співвітчизника Лопе де Вега.

Тематика ліричних творів Кальдерона різна. Читача не залишають байдужим різноманітні прийоми і засоби у створенні образної системи творів. Особливо вражає їх метафористичний смисл.

У вірші «Сліпий» літературний герой розповідає про сліпця, «який і серед сонця сяйва не розрізняв обрисування співбесідника свого». Якось увечері сліпий шов вулицею, тримаючи в руці запалений віхоть соломи. На здивоване питання перехожого: «Нащо тобі світло це, раз в очах невидячих лице?» сліпий відповів, то хтось зрячий побачить вогник, який, «не розсіявши моєї темноти, освітить для людей мене».

У цьому невеликому вірші Кальдерон, використавши діалог, розповів цілу історію життя незрячої людини, яка хоче заявити світові про своє існування. Хай він не бачить людей, але люди мають бачити його і дати дорогу, і не перешкоджати йти своїм шляхом.

Діалог у вірші «Щедрість» між «злиденно вбраним» ученим Терпандром і кесарем Олександром, який, «прагнучи благородно примирити багатство і геніальність, нагородив... поета подарунками...», дає можливість письменникові висловити власне ставлення до багатства й щедрості. Кесар обдарував мудреця, але вчений на це сказав, що Олександр має бути йому вдячний, адже його бідність викликала щедрість, отже, вона щедра, сама.

Тематика творів, у яких відбувається діалог між ліричними героями, різноманітна, як різноманітне саме життя.