Немає ліків від кохання

Кохання — це інтимне і глибоке почуття, яке спрямоване на іншу особистість. Головна вимога справжнього кохання — це вірність. Воно виникає як вільний і непередбачуваний вияв особистості. Кохання не можна ні викликати, ні перемогти. Природу цього почуття вивчали і продовжують вивчати філософи, поети, прості люди і навіть медики. Але воно так і залишається нерозгаданим.

Арістотель розглядав кохання як космічне почуття, що впливає на рух небесних сфер: Фрейд намагався систематизувати це почуття; Платон благословляв єднання «ероса» і духовності. Ніхто не помилявся, але ніхто не дав вичерпної відповіді на питання: «Що таке кохання?»

На мою думку, найповніше розкрили це почуття поети. Дмитро Павличко у вірші «Коли ми йшли удвох з тобою...» розповідає про безмірне кохання юнака, яке не здатне зникнути, розчинитися навіть тоді, коли до ліричного героя приходить розуміння того, що він любить не ту людину.

Ні вмовляння, ні погрози, і навіть смерть не мають сили над коханням. Люблячому серцю здається: «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання». Володимир Сосюра пережив це почуття і зумів написати про нього так, що прості рядки захоплюють і дивують своєю силою і щирістю.

Отже, справжнє кохання — це почуття, яке примушує люблячу людину дивитися на об'єкт свого кохання «знизу вгору». Ліків від такого почуття немає і бути не може.