Натхнення і політ (твір-розповідь)

Натхнення, душевний підйом, творчий політ... Одразу згадуються музи, сни, безсоння геніальних митців. Що таке натхнення і як воно виникає? Протягом тривалого часу я щось подібне й уявляв: спускається невидима муза, якийсь дар, і тоді людина може творити. Іноді я навіть посилався на відсутність натхнення, щоб не робити ту чи іншу справу.

Одного разу я спостерігав за тим, як працює мій брат. Точніше, як готується до роботи. Так дивно, ось він щойно прокинувся, а за годину він вже стукає по клавіатурі з серйозним та вдумливим обличчям, навіть із натхненним обличчям. Як це йому вдається? Прокинувшись, він одразу приймає контрастний душ, а доки я не можу підвестися з ліжка й випрошую «ще три хвилиночки», він встигає зробити легку зарядку й взятися за сніданок. Мій брат ніколи не нехтує сніданком, нагадуючи мені жартівливе прислів'я: «Сніданок з'їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогу». Після того він наводить лад на письмовому столі, пише на аркушику ті справи, які сьогодні планує виконати, обов'язково вказуючи поряд орієнтовну кількість часу, що на них знадобиться, робить собі чашку запашної кави і сідає до роботи.

Так, але ж твір мав бути про натхнення! — може заперечити хтось. Жодної помилки немає, твір і є про натхнення. Бо після всіх цих банальних приготувань обличчя брата насправді виглядає натхненним, та й сам він на відсутність натхнення ніколи не скаржився.

Вихідними днями я вирішив зробити уроки на весь наступний тиждень, скориставшись стратегією брата. Я повторив увесь його ранковий ритуал і, що б ви думали, відчув себе якщо не в творчому польоті, то принаймні «до злету готовим». Але щось не вкладаюся в моїй голові, мені просто не вірилося, що натхнення так легко викликати. Я переконав себе, що все це випадковість, але сумнівався і пішов до брата за порадою й поясненнями.

— Є такий вислів: «Натхнення — це вміння приводити самого себе до робочого стану», — з посмішкою відповів брат.

Мені стаю навіть якось неприємно від цих слів. Ну, натхнення — це ж муза, місяць, безсоння, який робочий стан?! Я розгубився від цих думок, а вголос сказав:

— Я тобі не вірю. Цю фразу вигадав хтось, що не мав жодного відношення до творчості. От що!

— Це сказав(Олександр Сергійович Пушкін, — засміявся брат. — Йому, я сподіваюсь, ти віриш?

У мене все перевернулося в голові. Оце так! Пушкін, цей улюбленець муз, сказав, що «натхнення — це вміння приводити себе до робочого стану». Оце так!

Утім, за деякий час уважних спостережень за братом, я багато чого навчився. Тепер я починаю свій ранок подібно до того, як робить він. І ви знаєте... Пушкін мав рацію!