Народно-пісенна основа балади «Тополя» Т. Г. Шевченка

Творчість Тараса Шевченка вважається символом української літератури. Жанрово і тематично поезії Шевченка дуже різноманітні. Окрім цього, йому ми завдячуємо розвитком мови, знаємо його як талановитого художника.

У ранній період творчості Шевченка можна схарактеризувати як поета-романтика: його балади цілком відповідають духу та визначенню романтизму. Однією з таких балад є «Тополя».

Сюжет «Тополі» побудований на прийомі метаморфози, тобто перевтілення. Вбита горем через втрату милого, молода дівчина йде до ворожки. За допомогою зілля і заклять вона перетворюється на тополю, аби вічно виглядати свого коханого і не жити без нього. Мотив перевтілення дуже поширений у народній творчості. Перевтілення дівчини зближує баладу Шевченка із народно-пісенними текстами. Згадаємо, які чудесні перевтілення спостерігаються в українських піснях, баладах і казках.

До того ж в баладі можна знайти і прийом своєрідного фольклорного порівняння, яке ще називається паралелізмом: дівчина порівнюється з тополею, а в тужливій пісні дівчини повторюється «рости тополенько, плавай, лебедонько». Повтори та порівняння роблять народні пісні більш стрункими за сюжетом: вони ніби підкоряються власній внутрішній логіці. Ті самі прийоми використовує й Кобзар у ранніх баладах.

Читаючи «Тополю», я була вражена сюжетом. Звісно, він нереальний, але настільки емоційний, насичений, що важко залишитися байдужим до долі нещасної дівчини! Тарас Шевченко майстерно осмислює почуття закоханої, її переживання та думки. Пісня, яку співає дівчина, перш ніж перетворитися на тополю, дуже схожа на народну. Тим самим автор ще більше зближує свій твір із фольклорними текстами.

Деякі ранні твори Т. Г. Шевченка, сповнені романтизму та фантастичних подій, дуже схожі на народні пісні. У будь-якому разі, в їх основу лягли саме фольклорні мотиви. Проте у кожній поезії ми відчуваємо стиль самого автора: жодна балада не стає переказом вже існуючого сюжету. Автор вкладає у свої твори таку силу почуття і художню майстерність, що ці твори можна впізнати серед багатьох інших поезій. Балади Шевченка дуже подобаються мені, а «Тополя» є однією з найулюбленіших. Мене захоплює дивний і чарівний сюжет і, звісно, схожість із фольклорним текстом. Шевченко дуже любив народну творчість і неодноразово звертався до народних мотивів у своїх віршах.