Навіщо потрібно вивчати мову сучасній Елайзі Дулітл? (Твір-роздум)

Сьогодні дуже багато проблем, пов'язаних із вивченням мов взагалі і рідної мови — понад усе. Рідна мова — найперша, що її чує дитина. Саме вдома вона починає її опановувати. Потім вона приходить до школи, і виявляється, що якісь слова вона вимовляє неправильно, або зовсім не вміє гарно і цікаво викладати свої думки вголос. Одразу згадалася героїня комедії Бернарда Шоу Елайза Дулітл. Чарівна квіткарка з лондонської Друрі-лейн! Її понівечена англійська мова привернула увагу Спеціаліста з фонетики — Генрі Хіггінса, який побився об заклад зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом, що навчить її розмовляти так бездоганно, що ніхто у вищому світі не відчує її низького походження.

У комедії Шоу є багато дуже смішних епізодів, де показана вулична мова Елайзи: її брутальні вирази, вимова окремих слів викликають сміх і жаль. Полковник Пікерінг має багато сумнівів щодо того, чи вдасться перевиховати цю вуличну квіткарку, чи треба її піднімати з того брудного життя, на яке Елайза була приречена? Та для Хіггінса — це лише науковий експеримент, який стане ще одним доказом його теорій. Таким чином Елайза опиняється у світі порядних аристократів, перейшовши у нього зі світу вуличних злодюжок, сміттярів і торговців.

Зусилля Хіггінса виправдані, він виграє своє парі: Елайза, яка старанно навчалася, провела свій виступ бездоганно. Усі, хто її чув, побачили у загадковій дівчині не більше і не менше, ніж угорську принцесу! Таким чином, Шоу показує: про нас думатимуть так, якими ми здаємося іншим. Ніхто не зважав би на бідну торговку із квітами, а ось на гарну красуню у бальному вбранні із коштовностями на шиї, яка до того ще й так красиво вимовляє слова, — звернуло увагу усе вище товариство. Про те, що вона добра, лагідна, розумна, чарівна, люди дізнаються пізніше, та спершу Елайза має показати, що вона своя в товаристві, знає його правила і поважає їх. Людство віками виробляло правила поводження один з одним, тому вони важливі для тих, хто хоче бути бажаним у будь-якому товаристві. І товариство сприймає людину по тому, як вона говорить, у що вдягнена, як ходить, як дивиться. Недарма ж російське прислів'я каже: «По одежі людину стрічають, а по уму випроваджують...»

Часто доводиться бачити таку картину: на веселій дискотеці танцюють яскраво вдягнені й чепурні дівчатка. В одних дуже дороге і модне вбрання, в інших — простіше. Дівчата, вдягнені по-модному, пихато і зверхньо дивляться на інших, виставляючи перед усіма свій одяг і... невихованість. А вже як рота відкриють — взагалі моторошно стає. Часто їхня мова така спотворена, що зрозуміти їх просто неможливо, ненормативна-лексика перетворює людину на потвору. А вже як твір починають писати — то взагалі жахливо! Самі помилки, ніякої логіки тексту, неузгодженість у словах, а вирази... Так багато у цій мові жаргонних слів, вуличного сленгу. А наша мова така красива і багата! І це стосується усіх — і тих, хто українською розмовляє, і хто — російською...

Чомусь більшість із тих, хто читав твір Бернарда Шоу, звертає увагу на веселий сюжет, на кумедні сцени у п'єсі, навіть на те, що письменник пропагує ідеї рівності у суспільстві. Натомість Шоу усім своїм читачам через образ Елайзи по- :азує: дивіться, ось ваш вихід! Якщо вам не подобається те, чим ви займаєтеся зараз, якщо ви живете серед злиднів, або якщо попри увесь ваш дорогий гардероб на вас дивляться із огидою — завжди є шанс змінитися, змінити оточення, мати гарну роботу і пристойне, чесне життя.

Вивчаючи мову, уважно ставлячись до неї, людина починає уважно ставитися насамперед до себе, починає розуміти сенс життя, людей, що є навкруги. Інші мови відкривають увесь Всесвіт у всій його багатогранності і наповнюють душу багатством, яке ніхто не зможе відібрати. Навчена Хіггінсом Елайза так і каже, що її можна знову викинути на вулицю — та ніхто не зможе відібрати в неї ті знання і вміння, яких вона набула під час навчання. Не бажаючи того, не ставлячи цього за мету, Хіггінс надає бідній дівчині шанс змінити свій спосіб життя, заслужити повагу інших. Сам він має все це від народження, тому й не розуміє горя Елайзи через те, що їй знову доведеться повертатися туди, звідки її взяли — на вулицю. Черствий і самолюбний Хіггінс знає, що добрий полковник Пікерінг не залишить у біді Елайзи, якій співчуває, і допоможе їй відкрити свій квітковий магазинчик...

Насамкінець хочеться навести слова Генрі Хіггінса, звернені до Елайзи. Вони стосуються всіх таких Елайз у світі: «Якщо ви хочете бути леді, вам доведеться навчитися не почуватися нещасною та покинутою, якщо тільки всі ваші знайомі чоловіки половину свого часу не розводять нюнів коло вас, а другу половину — не прикрашають вам очі синцями. Якщо вам не до снаги моє напружене, але позбавлене пристрастей життя, то йдіть собі назад, на вулицю. Працюйте, поки станете більше твариною, ніж людиною, а тоді бийтеся, впивайтеся і, скрутившись калачиком, лягайте спати. О, воно таки