Навіщо потрібне знання мови? (Твір-роздум у публіцистичному стилі)

Мабуть, не варто перелічувати причини, з яких знання іноземної мови, хоча б базове, стає абсолютно необхідним у сучасному світі. Світ комп'ютерної техніки, економіки, новітня термінологія — скрізь англійська мова. Та й взагалі знання іноземної стало майже обов'язковим, а не просто корисним і бажаним.

Коли ж ідеться про знання своєї рідної мови — тут все має бути ще очевиднішим. Але багато для кого, на жаль, необхідність таких знань неочевидна. «Навіщо її вчити, я ж і так можу говорити нею», — доводилось мені чути від однолітків. Та думка про те, що гарний розмовний рівень — вершина володіння мовою, повністю хибна.

Починати треба спочатку, тобто з розуміння функцій мови. Комунікація? Так, безумовно. А як же експресивна функція (функція висловлення емоцій), пізнавальна функція, а ще — магічна і сакральна? Якщо базових знань, тобто відносно великого лексичного запасу (мова ж від народження рідна, слів вистачає), простих синтаксичних конструкцій, мінімальної фразеології достатньо для висловлення повсякденних думок, обміну звичайною інформацією, то для інших функцій таких знань вже не досить. Насправді, таке спілкування «на мінімумі лексичних можливостей» нагадує монологи Елочки з «12 стільців» або з мультфільму про Простоквашино — «А я йому його намалюю!»

Зрештою, незнання мови (а невміння будувати правильно складні конструкції, необізнаність у стилях мовлення, невміння розібратися з фразеологією — це незнання мови! І рідну мови, виявляється, теж можна не знати) робить неможливим повноцінне спілкування. От, приміром, одяг: можна огорнутися в кілька звірячих шкур — і буде тепло, але ж справжній одяг має бути і теплим, і зручним, і елегантним, і красивим, і відображати ваш власний стиль, бути оригінальним. Мова — це в певному розумінні одяг наших думок і почуттів. І ваше власне мовлення так само має відображати і власний стиль, і вашу індивідуальність, емоції, інтонації, тонкощі думки — а не тільки інформацію. Примітивне мовлення з лексичними чи синтаксичними помилками — це бідність. Порівнянь може бути багато, але ж факт залишається фактом.

Знання рідної мови підтверджує рівень культури, загальної ерудиції, а ще мовні ігри, вірші, загадки дуже розвивають пам'ять і гнучкість мислення. Дуже прикро буває читати статті на технічну тематику з безліччю помилок. Прикро дивитися на спілкування в мережі — йдеться навіть не про специфічний електронний сленг, це дискусійне питання, йдеться про тотальну безграмотність (коли людина намагається писати звичайною мовою, не використовуючи сленгу, але через кількість помилок в неї виходить не гірше за найбільші ігрові викривлення мови).

Так чи інакше, мова — не тільки «барвінкова і солов'їна», мова є інструментом, який можна і варто використовувати в найрізноманітніших сферах, для вирішення найрізноманітніших завдань. Мова по-своєму складна, але підпорядкована внутрішній логіці. Ресурси мови невичерпні — і дивно й не розумно нехтувати цими багатствами.

Викладаючи свої роздуми щодо необхідності знання мови, я, здається, так і не відповів однією конкретною реплікою на головне питання. То для чого ж потрібне знання мови? Знання мови потрібне для життя, адже повноцінне інтелектуальне, професійне, духовне життя неможливе без цих знань, без мовної майстерності та уваги до власного мовлення.