Навіщо перекладати Пушкіна українською?

Питання про доцільність перекладу творів геніального російського письменника Олександра Сергійовича Пушкіна українською ставлять давно. Той, хто добре знає обидві мови, може насолодитися поезію генія в оригіналі. Та якщо переклад зроблено натхненним майстром, то читач може дістати подвійну насолоду, адже талановитий переклад зберігає не лише зміст оригіналу, а й найтонші відтінки інтонації, ритміку і звукопис. Такі чарівні перетворення дають ні з чим незрівнянну насолоду долучення до багатств мов.

Кожен, хто береться перекладати Пушкіна, відчуває внутрішню тривогу. Найбільш дбайливим і точним перекладачем був прекрасний поет Максим Тадейович Рильський. Його переклади з польської та французької мов визнані неперевершеними, але й він у присвяті дружині до двотомника Пушкіна зізнавався, що і його правиця тремтіла:

Тобі, дружино, друже милий Двотомник Пушкіна несу. Ми всі чимало доложили Свого уміння, хисту й сили, Щоб передати, як уміли, Величну пушкінську красу.

Учитель наш не прогнівиться На наші хиби і грішки: Несміло, як воно й годиться, Тремтіла в кожного правиця, Щоб перевтілити рядки ці, Твір геніальної руки. Нехай тут помилок без ліку — їх переважує любов. За щирість пушкінську велику, Без грому, галасу і крику, За гордих слів його музику Підношу слово знов і знов.

Переклад із близьких мов — то найтяжча робота. Перекладача зв'язує спокуса передати текст слово в слово. Але ця можливість ілюзорна, адже тоді може втратитися зміст рядка, його наповнення. Є такий афоризм: «Той, хто перекладає прозу, — раб автора, а той, хто перекладає поезію, — суперник». Справжній майстер слова ніколи не стане суперником поета, адже він знайде такий спосіб передачі тексту рідною мовою, щоб не порушити внутрішню гармонію оригіналу, відтворити багатство дум, надій і сподівань іншомовного поета.

Максим Тадейович Рильський згадував, що іноді пушкінські рядки ніби самі по собі лягали на папері українською мовою. Але бувало й так, що над одним рядком чи словом він бився по декілька днів. І тоді в домі панувала абсолютна тиша, ніхто не наважувався турбувати поета, усі чекали, що він нарешті знайде потрібне слово. Іноді воно приходило до Рильського пізно вночі, і щасливий поет, не помічаючи часу, будив дружину або телефонував друзям, щоб поділитися радісною звісткою — ось воно, те єдине слово, яке не тільки не спотворить текст, а й прикрасить його новими барвами. І тоді по-новому заясніють, заіскряться безсмертні рядки геніального Пушкіна.

Той, хто володіє російською мовою, може прочитати Пушкіна в оригіналі. Та це не виключає можливості і бажання зануритися в пушкінську поезію, перекладену українською академіком слова Рильським. Він примусив слово Пушкіна зазвучати по-українськи природно, невимушено, чудово. Його переклади демонструють багатство української мови, яка здатна передати найтонші відтінки величного оригіналу.