Мова квітів (твір-спостереження)

Хлопець виглядав дуже розгубленим. Він стояв посеред квіткового ринку, дивився на всі боки — на його обличчі була невпевненість. Імовірно, він збирався вибирати квіти для своєї дівчини, але просто не знав, що обрати. Я йшов за бабусею (ми саме прийшли на квітковий ринок купити квітів для її подруги, в якої сьогодні ювілей), але дивився на юнака — навіть перечепився через щось на асфальті, так сильно привернув мою увагу цей хлопець. Власне, я добре його розумів: я теж нічого не тямлю у квітах, у тому, як їх обирати, які дарувати і з якої нагоди...

От моя бабуся — справжній знавець етикету, в тому числі і квіткового. Вона впевнено крокувала до червоних та помаранчевих герберів — по-перше, її подруга дуже любить ці квіти, по-друге, вони щось там означають (я навіть не можу запам'ятати усіх цих квіткових секретів!). Тим часом жінки, що продавали свій різнокольоровий ароматний товар, почали пропонувати юнакові різні варіанти на його обличчі відбився справжнісінький відчай. Здавалося, він зараз просто втече звідси! Коли я втретє перечепився — уся моя увага була прикута до хлопця — бабуся незадоволено запитала, що заважає мені дивитися під ноги. Я вказав їй на юнака й стисло розповів про свої спостереження. «О, ну це легко виправити!» — посміхнулася бабуся, і змінила наш курс: до цього він був спрямований до герберів, а тепер — просто до юнака.

— Доброго ранку, юначе. Мабуть, ця дівчина дуже дорога для вас? — почала бабуся розмову. Хочу зазначити, що вона настільки тепла й привітна людина, що люди ну просто не можуть не зреагувати на неї. Мало того, що її дуже люблять і поважають всі мої друзі, часом вона викликає у людей більше довіри, ніж найближчі. Іноді, зізнаюсь, я навіть ревную.

Тим часом юнак, почервонівши, почав розповідати. Виявляється, він нещодавно познайомився з чудовою дівчиною. «Вона така скромна, ми тільки приятелюємо, я боюсь якось її образити, просто хочу, щоб вона знала... Ну, вона така, така... Ну, вона дуже вихована, така незвичайна» — він просто танув від власної розповіді і постійно збивався. Моя бабуся розуміла його без слів — іноді мені здається, що вона вміє читати думки.

— Нам потрібні троянди! — впевнено заявила бабуся. — Але в жодному разі не червоні, цього ще не вистачало. Нам потрібні білі і рожеві троянди, білих більше, — обернулася вона до жінки-продавця, одночасно пояснюючи юнакові, що червоні троянди означають пристрасть і палке кохання, а от білі і рожеві — ніжність, приязнь, чистоту. — І не здумайте дарувати жовті, бо це символ ревнощів і скорої розлуки, — продовжувала вона.

На обличчі хлопця відобразилося невимовне полегшення. На його місці я б теж зрадів, якби мені допомогли у такій непростій справі. Він ставив ще багато питань про мову квітів, а бабуся прочитала таку неперевершену лекцію, що навіть покупці біля сусідніх яток заслухалися.

Поки тривала бесіда, у руках дівчини-продавця народився справжній витвір мистецтва: білі і рожеві невеличкі троянди розмістилися серед вишуканих акуратних гілочок якоїсь рослинки — симетрично й одночасно так природно — трохи великого листя схожого на папороть по боках і ніжні тонкі білі й коралові стрічки, що дуже гармонійно поєднувалися з квітами... Усе це диво перейшло до рук юнака. З хвилину він не знав, що сказати від захвату.

— Дуже, дуже вам дякую! Ви мене врятували! — звернувся він до моєї бабусі.

— Нема за що, — посміхнулася вона. — А хочете, я відкрию вам головний секрет мови квітів? Мовою квітів можна сказати багато чого, але найголовніші слова квіти ніколи не скажуть за вас, їх маєте сказати ви самі!

— Здається, я вас розумію... — відповів юнак і, замріяний, пішов. А я відчув неймовірний приплив гордості за свою чудову бабусю!