Мистецтво крізь призму життя у п'єсі А. Чехова «Чайна»

Чехов написав велику кількість оповідань, та найбільшу славу йому принесла п'єса «Чайка», яку сьогодні ставлять усі театри світу

Актриса Аркадіна — зірка провінційної сцени. Самозакохана актриса любить за виразом Станіславського «себе в мистецтві», багато грошей витрачає на гарні сукні, однак не бажає витрачати гроші на рідного сина. Аркадіна пишається успіхами на провінційних сценах, зокрема в Харкові, однак не любить свого сина, народженого від київського актора, бо він є нагадуванням про помилку, неуспіх.

Ніна Зарічна — талановита актриса. Читач зустрічає її молодою дівчиною в садибі Аркадіної, де вона читає тексти з новоствореної містерії Трепльова і мріє про велику сцену. Її кохання до Тригоріна стає великою помилкою, однак загартовує характер, допомагає здобути неоціненний досвід почуттів, що й робить її гарною актрисою.

Життєвий театр у «Чайці». Усі герої закохані, усі переживають нещасливе кохання, однак виходять із життєвих ситуацій кожний своїм шляхом: Трепльов вбиває спочатку чайку, а потім себе. Зарічна кохає Тригоріна попри все, що із нею сталося. Аркадіна намагається не звертати уваги на сина, та їй доведеться звернути на нього увагу тоді, коли він застрелиться.

Тригорін усі події садибного життя використовує як «сюжет для невеликого оповідання».

Зображення реалій театрального життя у «Чайці». Гіпертрофовані ревнощі, забобони, жадібність, несприйняття таланту, відсутність батьківських почуттів, прагнення слави будь-що. Почуття у цьому світі нещирі, усі нагадують мізансцени та театральні паузи. Аркадіна не цікавиться творчістю сина, для неї є лише один автор — Тригорін.

Мистецтво як заміна справжнього життя. Ніна прагне до мистецтва, як до справжнього життя, бо своє, сільське, життя вона вважає несправжнім, нецікавим. Трепльов пише п'єсу задля того, щоб нагадати матері про своє існування, звернути на себе увагу. Однак мати нічого не бачить і не чує, тільки насміхається з почутого, називає п'єсу сина декадентською. «Вибачайте! Я не врахував, що писати п'єси і грати на сцені можуть тільки поодинокі обрані люди. Я порушив монополію!...»

Мистецтво і життя у п'єсі «Чайка». У п'єсі порушено проблему щирості почуттів, справжності вчинків, співзвучності життя і мистецтва. Мистецтво має правдиво відображувати життя, а не панувати у ньому, не спотворювати його. Та коли людина обрала шлях митця, так, як це зробила Ніна Зарічна, вона має зрозуміти, що це важка праця і жертва. Головний висновок Чехова, який має бути почутим сучасною людиною: «Неси свій хрест і віруй...» Віруй у кохання, у мистецтво, у те, що в житті усе має свій особливий сенс.