«Ми однієї крові - ти і я...»: Єдність людини і природи у творі Р.Кіплінга «Мауглі»

Історія про людське дитятко Мауглі — дійсно захоплююча! її автор — англійський письменник Р. Кіплінг. Дія відбувається у джунглях Індії. Маленький хлопчик Мауглі вихований цілою зграєю вовків. Він неминуче має стати одним із них — вовком. Однак мудра пантера Багіра та ведмідь Бату розуміють, що Мауглі — з племені людей і мусить залишатися людиною. Вони одночасно навчають Мауглі законів джунглів, мови звірів, та пробуджують у ньому людські якості, незнайомі звірам — розум, відвагу, презирство до небезпеки.

Під час своїх пригод Мауглі зустрічається з іншими звірами лісу — мавпами- бандарлогами, пітоном-гігантом Каа, підступним тигром Шер-Ханом. Настає час, коли старий вовк Акела вперше хибить на полюванні і починається війна із Шер-Ханом і його шакалами.

Разом із Мауглі закон джунглів, «вічний, мов небокрай», пізнаємо і ми: сила колективу — у будь-якому з вовків, і сила кожного з вовків — у тому, що його захищають усі! Усі розуміють, що саме закон та його дотримання є тою силою, яка протистоїть безладу і смерті. Вільні вовки таки вільні, але не свобода, яка не переходить дорогу закону.

І все ж у Кіплінга є істота, яка стає вищою за безлад, вищою за Закон, істота, яка дозволяє собі переступити його. Це — людина, істота, яку у зграї звуть Жабенятко, Мауглі. Дітей, вихованих вовками, ми вже зустрічали у відомому міфі про засновників Рима — Ромула і Рема. Мауглі живе і грається із вовками, розуміє їхню мову, ходить із ними на полювання... Та його особливе місце серед них визнають усі, бо ніхто не здатний витримати погляду людини, а мудра Багіра навіть називає його Володарем. Тільки Мауглі здатний підкорити собі вогонь і виявляти особисту волю. Тому відчуття себе людиною змушує Мауглі повернутися до людей.

Читаючи книжку про Мауглі, я думав: чи треба покидати світ людей для того, щоб стати своїм у світі природи, відчувати себе її часткою? У людських джунглях, серед багатоповерхівок і машин, так мало свіжого повітря, простору, а звірі цілком залежать від людини. Одного разу я був із батьками в лісі і майже заблукав. Хоч у лісі було добре дихати і можна було йти туди, куди заманеться, однак мені було дуже страшно! Тоді я й зрозумів, що ми підкорюємо природу і водночас боїмося її — її сили і величі. Наша планета така велика і могутня, а ми — лише частинка її! Хотілося б мені мати хоч трохи вміння Мауглі — виживати в лісі, знаходити для себе їжу, підкорювати власній волі диких звірів. А ще відчувати себе сильним і вільним — немов вітер!