Культура відпочинку (твір-роздум на екологічну тему)

Коли йдеться про культуру, усі чомусь одразу згадують про високе — про ерудицію, театри, правильну вимову тощо. І ці ж самі люди часто забувають, що культура відображається і в побуті, у звичайних повсякденних речах, пов'язаних із нашим щоденним існуванням.

У дитинстві я бачив дуже цікаве видання — поради для туриста. Видання було зроблене у вигляді набору карток і призначене для школярів. Ці картки містили малюнок, а на зворотньому боці — цікаві та корисні поради щодо відпочинку на природі. На картках йшлося про все — як складати рюкзак, щоб його було зручно носити, що необхідно взяти з собою у похід, як ставити намет, як розводити вогнище у негоду тощо. І дуже багато уваги приділено правилам культури відпочинку. Правила прості, але їх було досить багато й очевидно було, що автори цих карток вважають культуру відпочинку дуже важливою складовою туристського життя. На жаль, ці картки десь загубилися, але я добре пам'ятаю усе, що було там написано. Іноді мені здається, що більшість людей не тільки не мали подібного видання, а й просто не уявляють, що існує культура відпочинку — і ця культура не менш важлива, аніж начитаність, ерудиція та правильне мовлення...

У нашій родині існує багаторічна традиція вибиратися на вихідні за місто. Ця традиція виникла ще в поколінні моїх бабусі та дідуся, тобто задовго до мого народження. І традиція поведінки на природі склалася так само давно, але вона підтримується всіма членами родини, навіть наймолодшими. Не розкидати сміття, не залишати після себе неприбране вогнище, не рубати дерева й не засмічувати водойми... Такі очевидні речі, що мені й на думку не спадало, що для когось вони можуть не бути правилом.

Зараз, коли ми виїздимо до лісу, нам неодноразово доводиться бачити галявини, де відпочивали горе-туристи: купа сміття (і не тільки харчові відходи, які є органічними і швидко розкладуться, а й целофан, що розкладатиметься десятки років, та ще й скло, яке є просто небезпечним для інших відпочиваючих, особливо для дітей), непогашені вогнища (а в літній період вони можуть стати причиною лісової пожежі, яка іноді нищить гектари лісу), — чого тільки не доводилось бачити.

Але культура відпочинку стосується не тільки туристів, а й мешканців міст. І виховувати її варто з дитинства: якби в нашій родині не було подібних традицій, якби батьки з дитинства не звертали моєї уваги на те, як я поводжусь на вулиці, я не впевнений, що правила поведінки стали б моєю звичкою.

Найголовніше ж, на мою думку, те, на чому має ґрунтуватися уважне ставлення до навколишнього світу — це усвідомлення, що твоє рідне місто, твоя вулиця, природа твоєї країни — це твій дім, так само твій, як, наприклад, твоя квартира. І якщо ти відповідальний за порядок у власному помешканні, ти не менш відповідальний і за порядок на вулиці, в парку, за містом, де ти відпочиваєш. Мені подобається, коли проводять акції на екологічну тематику, випускають книги, коли питання екології порушується науковцями чи політиками. Культура відпочинку — це не зібрання нудних правил, а очевидна необхідність, те, що має стати звичним для кожного з нас, якщо ми хочемо бачити світ навколо себе чистим та гармонійним, а природу незабрудненою та квітучою...