Краса кохання у драматичній поемі «Свіччине весілля»

Іван Антонович Кочерга часто звертався до історичної тематики. І у драматичній поемі «Свіччине весілля» дія відбувається у XV столітті, це дає можливість для зображення романтичних героїв і романтичних стосунків. Отож, окрім лінії громадянської — боротьба робітників за світло, — автор зображує кохання головних героїв — Меланки та Івана Свічки.

Вони кохають одне одного і мріють про весілля, та Іван має ще й громадянський обов'язок — вибороти право на світло. І він присягається справити весілля лише тоді, «як все Подольє свічками засяє». Та не все так просто в їхньому житті, бо на Меланку давно вже накинув оком каштелян Ольшанський, який намагається за будь-яку ціну завадити закоханим і заволодіти нареченою зброяра. Івана Свічку заарештовують просто на його весіллі, і здається, зло перемагає. Та ніжна прекрасна Меланка не зрадила коханого. Буремної горобиної ночі вона проносить беззахисний вогник ліхтаря від замку воєводи на Горі до порубу на Житньому ринку, де було ув'язнено Івана. На такий подвиг здатна закохана дівчина, що не побоялася нічого, аби лише дістатися до коханого й допомогти йому. Тут не сліпа звіряча пристрасть, як у Ольшанського, це справжнє кохання, і воно перемагає. Ціна кохання — життя. Меланка гине на руках у Івана. Романтична історія кохання підкреслює людяність і красу характеру головного героя, його здатність кохати й діяти заради кохання. Образ Меланки — це образ люблячої жінки, здатної заради кохання на самозречення і навіть на смерть.

Отже, картини людських стосунків, високих почуттів і ницої пристрасті роблять зображення історичних подій зрозумілими й достовірними. Адже краса кохання, описаного в драматичній поемі «Свіччине весілля», завжди викликатиме захват, спричинятиметься до наслідування того, що робить життя щасливим.

То ж у чому ж краса кохання? Невже лише у красивій смерті, жертовності заради коханого? Далебі не так. Справжня краса кохання у здатності людського духу перемагати плоть. Краса кохання виявляється у духовному зв'язку закоханих, у ніжності й вивищеності стосунків над земним. Може, саме тому гине головна героїня, що надто багато на землі такого, що бруднить кохання, нівелює його, намагається знецінити.