Козацька давнина у творі Оксани Сенатович «Малий Віз»

У чудовому і поетичному творі Оксани Сенатович «Малий Віз» ми зустрічаємося із малим Дмитриком, якому наснився дивний сон. Такий сон може наснитися тільки тому, хто довго дивився на велике зоряне небо, де серед сузір'їв світить Малий Віз. Дмитрикові наснилося, ніби він там, серед зірок, летить просто до козаків, про яких це сузір'я і нагадує.

Козаки сидять біля куреня, варять кашу, підтримують вогнище. Дмитрикові — десять років, а козакам — по триста десять. Отакі вони невмирущі! Вони навіть кулешем малого мандрівника, який літає по світах просто у ліжку, пригостили. У цій історії Дмитрик дуже хотів познайомитися із найзнаменитішим козаком — Іваном Сірком, що родом з Мерефи, недалеко від Харкова. Та козаки сказали, що він саме у Львові, на дев'ятому поверсі, на гостинах у письменника, який про Сірка книжку пише. А той письменник вирішує, чи називати човни, які під водою використовували козаки, підводними. Дмитрикові того човна козаки показати: він був подібний до великої жовтої черепашки і дуже важкий. Однак потім наказали Дмитрикові бігти до ліжка, бо його незабаром будитимуть. Отак хлопчик дізнався іще про один козацький винахід — ракету, яка освітлювала ворожі позиції.

А потім Дмитрик потрапив у місто Підгайці й прийшов до книгарні. Він спитав книжку про Івана Сірка, та книжки ще не було. От і вирішив Дмитрик сам іти до Львова і шукати козацького ватажка Івана Сірка. Навіщо? Це ж зрозуміло: Дмитрик вважає себе справжнім козаком, а не якимось звичайнісіньким шукачем пригод... Я думав-думав і вирішив, що Дмитрик таки справжній козак! Бо він багато знає про козака Сірка: це най видатніший козацький ватажок, непереможний, про нього навіть казали, що він зачарований, характерник. А характерник — то така людина, яка вміє чаклувати, перетворюватися на щось. Кажуть, і Сірко перетворювався на вовка. Тому його так боялися вороги.

Колись я також виросту і стану так само сильним і мужнім, як Сірко!