Кальдерон - син величного століття

Дослідники та літературознавці говорять, що XVII століття — це «століття без назви». Але примхливий нащадок епохи Ренесансу і попередник епохи просвітництва дав світові нові ідеї щодо влаштування цього світу і людського життя. Таким саме примхливим він був у створенні стилів у мистецтві, літературі й архітектурі. Простоту і цілісність у мистецтві доби Відродження змінили пишність, складність, урочистість бароко.

Характерним представником епохи бароко в іспанській літературі став видатний драматург Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньо.

Кальдерон народився 17 січня 1600 року в столиці Іспанії Мадриді в сім'ї секретаря королівського казначейства дона Дієго Кальдерона. У вісім років хлопчика віддали на навчання в єзуїтську школу, після закінчення якої Педро вступив до університету, де вивчав право, готуючись до духовної кар'єри. Та йому так і не пощастило здобути освіту, бо після смерті батьків у родині виникли чвари через невеликий спадок.

Педро покинув університет і воював на півночі Італії та Фландрії, жив при дворі. Ще в університеті він отримав премію на поетичному конкурсі. Сам Лопе де Вега схвально відгукнувся про сонет Кальдерона і вмістив поезію у свою збірку. Та справжнє визнання Кальдерон здобув, коли звернувся до драматургії. Філіпп IV дав митцю звання королівського драматурга, посвятив у лицарі Ордену Сант-Яго, всіляко сприяв тому, щоб п'єси Кальдерона йшли в театрах Іспанії. Після смерті короля Філіппа IV драматург став настоятелем кафедральної церкви.

Про приватне життя Кальдерона відомо лише те, що він переніс багато нещасть: кохана дружина, маленький син і два браги померли. Письменник жив усамітнено, 1651 року прийняв духовний сан, був настоятелем собору Нових Королів у Толедо, потім особистим капеланом короля.

Відомо 220 п'єс Кальдерона. Це комедії, драми, ауто, інтермедії. Збереглося деілька романсів, сонетів та дві поеми. У кожному творі Кальдерон намагався вертатися до висвітлення життєвих явищ за допомогою конкретних деталей, розривав індивідуальні особливості своїх героїв. Найбільшу славу Кальдерону принесли 50 п'єс. Це філософські, релігійні, біблійні, міфологічні, історичні драми, Вони слугували оновленню театру, їх зміст був зрозумілий численним глядачам і суспільної верхівки, і з народних низів.