Кіт-лікар (твір-спостереження)

У моєї бабусі живуть двоє кішок — Буся та Маркіза. Обидві вони сірі і дуже пухнасті. Обидві розумні і дуже-дуже лагідні. Кожна з кішок має власний характер, власні звички та вподобання, — майже так само, як і людина.

Я часто гостюю у бабусі з дідусем, тому можу спостерігати за кішками. Спостерігати за тваринами завжди цікаво. З часом я помітив дуже дивну річ: коли в бабусі болить голова чи вона почувається стомленою, Маркіза одразу приходить до неї і лягає поруч. Вона або мурчить, мабуть, каже щось приємне своєю котячою мовою, або лежить мовчки, проте незмінно опиняється поруч. Я уважно спостерігав за цією звичкою кішки, навіть спитався у бабусі, чи правильні мої спостереження. Яким же було моє здивування, коли бабуся не тільки підтвердила все, а ще й розповіла, що Маркіза у нас — кішка-лікарка. Мовляв, щоразу коли хтось у родині захворіє або просто стомиться, Маркіза тут як тут. Іноді вона лягає на те місце, що болить, іноді просто мурчить поруч, і хворому незмінно стає легше.

Я зацікавився цією ідеєю і скоро дізнався, що такий дивний феномен насправді існує не тільки в нашій родині: я прочитав про різні історії, де тварини були «лікарями». Найчастіше це дійсно були коти. Кажуть, кішки випромінюють якусь особливу енергію, що здатна, звісно, не зцілювати, але дещо полегшувати біль. Власну думку щодо цього я довго не міг скласти — надто це все дивно звучить, адже наука якихось зрозумілих пояснень і підтверджень цьому явищу не дає. Схоже на якусь побутову містику... Одне слово, я став на позицію скептика і не вірив, що кішка здатна вилікувати. Бабуся тільки посміялася та назвала мене Фомою невіруючим, — на цьому розмови забулися.

Одного разу я промочив ноги й дуже сильно застудився. Мені довелося пропустити заняття й лежати під теплими ковдрами, пити гарячий чай і приймати ліки. Від високої температури в мене постійно боліла голова, та й, зізнатися чесно, лежати просто так було дуже нудно. Кішка Маркіза прийшла до мене і вляглася поруч. Мені, завзятому скептику, дуже не хотілося цього визнавати, але за півгодини мені стало легше!

Після цього випадку я став прихильніше ставитися до Маркізи, а тим більше — до розповідей бабусі, що кішка допомагає їй. Я зрозумів, що допомога тут йде не від якоїсь містичної енергії, а, мабуть, від того тепла, яке ти сам відчуваєш до домашнього улюбленця, від того, що ти сповнюєшся спокоєм та любов'ю поруч із теплим пухнастим створінням. Так само, мабуть, впливає на нас чиясь увага та добре слово, моральна підтримка. Тепер я сам із задоволенням розповідаю друзям, що у бабусі живе кішка-лікар!