Зображення народного побуту і звичаїв в оповіданні Марна Вовчка «Максим Тримач»

Марко Вовчок стала знаменитою у 24 роки, коли Пантелеймон Куліш видав її першу книжку «Народні оповідання». Здивуванню літературного Петербурга не було меж: як така молода і чарівна жінка може так глибоко розкрити характери героїв, знайти слова для відтворення соціального устрою і сказати про це природною, непідслуханою мовою.

Поруч з оповіданнями про життя селян-кріпаків Марко Вовчок пише низку творів, у яких зображує народний побут. Одним із найяскравіших творів цього циклу є оповідання «Максим Тримач».

Дія в оповіданні відбувається в час, «як панувала на Вкраїні удвійзі Польща Московщина». Кордони між державами не дуже пильнувалися, «то Дніпром руччіші люди перевозили всяке добро, не оплачуючи: шовки, оксамити, парчі суто злоті, пахучі шафрани й крами дорогії, в барильцях щире золото й срібло».

У хуторі над Дніпром хазяйнував козак Максим Тримач. Марко Вовчок звертає увагу читача на одяг героя. «Ходив у жупанах, та в сап'янцях, та в атласах» Коли люди питали, чому він вирядився, наче пан, Максим, сміючись, відповідав що і їм радить носити такий одяг, триматися гордо, адже годі вже панам підставляти шию, а він буде їсти, пити, одягатися, як годиться вельмишановному панству.

Максим розуміє, що іноді й одяг робить людину іншою, примушує поважати в собі особистість.

Головний герой і в поведінці зберіг козацький звичай допомагати односельцям, виручати їх. «Колись шляхтич зайняв козаче поле, то він і хату його спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро».

Максим був удівець і жив із двома дочками. Старшу Катрю сватали заможні люди, але на Україні був звичай віддавати дочку заміж за того, кого вона обере сама. Єдину умову поставив батько: не віддасть Катрю за бурлаку, невільногс хлопця, який не має хати.

Звичайно ж, в Україні траплялися випадки, коли батьки силоміць віддавали дочку за нелюба. Але, як правило, дівчата самі обирали собі судженого. Наприклад, у Росії батьки не цікавилися, за кого хоче йти їхня дитина, а примусом віддавали дочок заміж.

Українські дівчата до весілля могли зустрічатися із хлопцями на гуляннях і вечорницях, самі обирали собі пару, а батько мусив чекати, поки донька закохається і зробить свій вибір. Ось і Катря вибрала козака Семена, який возив батьків товар з-за Дніпра. Йшлося до одруження, але під час бурі на Дніпрі Семен загинув. Катря не змогла пережити втрати свого кохання і кинулася «на самий глиб» Дніпра. Перед смертю дівчина сплела весільний вінок із запашних трав і квітів, як це робить кожна наречена в Україні перед весіллям.

У невеликому оповіданні Марко Вовчок зуміла розкрити перед читачем багато в того, як жили українці, у що вірили, які риси характеру народу були визначальними.