Зіткнення щирості з лицемірством (за оповіданням Е. Гуцало «Олень Август»)

Кінорежисер... Одна назва професії настроює людей, далеких від кіно, на романтичний лад. Нам здається, що режисерами можуть бути особливі люди, обдаровані незвичайним талантом. Такі люди вміють помітити у буденності те, чого інші не бачать. І навіть на перший погляд незначна деталь може лягти в основу цілого сюжету. Звісно, маленький Женя, герой оповідання Є. Гуцала «Олень Август», учень чи то першого, чи то другого класу, не вмів міркувати про професію режисера, але в людині, що знімала кіно, інтуїтивно відчув незвичайну особистість. Доля захотіла, щоб Женя зустрівся із справжнім режисером, а прізвище у цього діяча кіно було відповідне, якесь музичне — Альтов. Усе було так.

Женя повертався зі школи. Асфальт був вкритий льодом, який рубати двірники. У повітрі пахло морозцем. Раптом увагу Жені привернув натовп, скоріше, навіть не сам натовп, а те, що люди зібрались у зв'язку зі зйомками кіно. На майданчику був справжній оператор. Він сидів на особливому стільці, разом із яким міг за необхідності рухатися на двох рейках, наближаючись або віддаляючись від жовтого автобуса. А біля цього автобуса повільно виростала черга. Зйомки, і автобус, і черга були часткою майбутнього фільму. Непомітно для себе Женя опинився у кіношній черзі. Зайвого героя помітив режисер Альтов. Він попросив хлопця не заважати і йти геть. Женя поцікавився: «А ви хто будете?» І тут Альтов почав нервуватися. Дитина заважає зйомкам та ще допитується, хто він такий. Женя став осторонь, але йому дуже кортіло бути там, де знімається кіно. Коли зйомки закінчилися, Альтов захотів зробити хлопцю щось приємне, щоб той постійно згадував про нього як про митця кіно. Він навіть великодушно запросив хлопця до свого авто. Коли машина рушила, Альтов запитав, чи хоче малий зніматися у кіно. «Хочу». — майже пошепки відповів Женя. Це полестило самолюбству режисера. Йому здалося, що хлопчина навіть говорити не може від втіхи, що сидить поруч із ним. Насправді Альтов як творча особистість нічого не був вартий. Він був не цікавішим за, скажімо, перукаря або статиста з черги біля автобуса. Але захоплення хлопця наче примусило на якусь мить повірити Альтову, що він обраний, не такий, як усі. Альтов зупинив авто біля будівельного майданчика. Він хотів ще більше сподобатися Жені і почав немов би ознайомлювати його зі своїми творчими планами: «І на цьому будівництві мені доведеться знімати фільм». Для Жені, звісно, нічого не було цікавого, але він як міг підтримував розмову з режисером. Кульмінацією їхньої бесіди була пропозиція Альтова: чи не погодився б Женя зіграти в його фільмі з незвичайною назвою «Олень Август». Виявилося, що майбутнього героя, якого нібито доведеться грати Жені, звуть Август. А все тому, що Август марив оленями, його назвати Олень Август. Альтов вигадував, імпровізував. Найстрашніше те, що він ніколи не збирався ставити подібний, фільм — він, просто кажучи, брехав хлопцю. Здавалося, Альтов мав бути задоволеним, він привернув остаточно до себе Женю. Раптом гостре почуття неприязні пронизало Альтова. І все через те необразливе слово «олені», яке Женя пошепки промовив. «Які олені на будівництві?» — здивувався Альтов. Але у своїх фантазіях хлопчик бачив справжніх оленів. Тут, просто на будівництві. Здавалося б, чому фантазія Жені викликала роздратування режисера? А все тому, що режисер Альтов, який усіляко намагався сподобатися хлопцю, у своїй творчості не вмів фантазувати. Він раптом побачив величезну прірву між далекою від кіно дитиною і собою — професіоналом. Він різко відповів хлопчику: «Не було ніяких оленів!»

День згасав, і роздратований Альтов повіз Женю додому. Коли авто зупинилося, до нього наблизилась молода вродлива жінка, яка давно чекала на Альтова. І коли вона поцікавилася, кого він привіз, Альтов не став дурити хлопця і, намагаючись боляче образити Женю, відповів безцеремонно: «Йому, бач, кортить зніматися у кіно, але в нього немає ніякого хисту». Женя не розумів, що цією фразою Альтов підкреслював свою нікчемність, але йому здалося, що радісний світ похитнувся і завалився водночас. Та раптом наче блискавка спалахнула: він, Женя, Олень Август! Незважаючи ні на що. І до чого тут Альтов? Він, Женя, гратиме сам із собою. Кіно зробить у своїх фантазіях, і ніякому Альтову не вбити ці фантазії! Радісний хлопець йшов додому, і йому здавалося, що десь у кущах маячать роги оленів.

Попереду весна — пора радості і сподівань.