Життя буде цікавішим, коли поруч і друг (за повістю Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера»)

Літо. Довгоочікувані канікули. Двом друзям, Митьку та Сергію, літо провіщало чимало цікавого. Адже вони вирішили провести його разом у бабусі Митька. Село мало таку затишну, таку домашню назву — «Юрківка». Якби ще до від'їзду в Юрківку хлопцям хтось сказав би, що замість того, щоб відпочивати, бити байдики, грати та купатися у річці чи ставку, вони стануть завсідниками сільської бібліотеки і читатимуть жадібно книжки, вони нікому не повірили б: не вистачало ще літо псувати на читання — вони не дуже полюбляли книжки. Але друзі почати у Юрківці читати не просто книжки — а книжки, які стосуються наукових досліджень у галузі живої природи. А викликало живе зацікавлення хлопчиків до бібліотечних скарбниць незвичайне лісове озеро поблизу Юрківки.

Хлопці дізнатися від чотирнадцятирічного Василя, який також приїхав до Юрківки. відпочивати, що в лісовому озері оселилася якась страшенна істота. Вона лякає мешканців села, і купатися в цьому озері, як виявилося, дуже небезпечно. Може, це чудовисько подібне до Лохнесського? Те озеро у Шотландії — Лох-Несс зветься — далеко-далеко від Юрківки, за кордоном, але ж звідки у Юрківці, українському селі, його родичі? Ось і вирішили хлопці вистежити та сфотографувати таємничого мешканця сільського озера. Друзі оселилися в курені, який і будувати не треба було: він уже був кимось збудований неподалік від озера. Може, рибалками?..

Хлопці, мешкаючи в курені, час від часу знаходили ознаки присутності Химери. Це були і величезні сліди на піску, і пір'я розірваного птаха — можливо, це було місце, де чудовисько влаштувало собі їдальню. Сергій та Митько вирішили зробити принаду для нього. А ще Сергій запропонував товаришу дати ім'я цій химері. Але яке? Сергій назвав її на честь свого друга — Митькозавром. Спочатку Митько виявив скромність і відмовився від такої честі, а потім погодився. Друзі вже уявляли собі, яка буде сенсація в науковому світі, як здивується вчителька ботаніки, коли виявиться, що вони стали першовідкривачами Митькозавра із Юрківки.

А щоб заманити його, друзі спіймали курку на подвір'ї бабусі Митька, прив'язати її у спеціально виритій ямі і почати спостерігати. Чудовисько, мовляв, зголодніє, наближатиметься до курки і потрапить у пастку. І справді, одного разу у сутінках на озері почався якийсь рух. Ось вона, довгоочікувана химера, — вирішили Сергій і Митько. Вони навіть побачили щось величезне, що пливло до берега. Раптом чудовисько заволало людським голосом. Мабуть, у зуби до цього страхіття потрапив необережний купальщик, — вирішили хлопці. Голос про допомогу пролунав знову. Друзі здогадалися, кому він належав. Звісно, це ж кричав Васька-велосипедист. Треба його рятувати.

Хлопцям вдалося витягти підлітка, який потім зі сміхом зізнався, що це він хлопців у дурні пошив. Він підстроїв усе так, щоб Митько та Сергій повірили, що в озері мешкає якесь чудовисько. Васько вухам своїм не вірив, коли друзі дякувати жартівнику.—

Ми тобі, Васю, вдячні за те, що ти влаштував нам такі чудові канікули. Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився.

Так, Сергій та Митько ходили до бібліотеки, читати про те, чого не знали, але так їм кортіло дізнатися. Книжки відкрили для них досі невідомий світ. А ще вони відкрили один одного і зрозуміли: справжня дружба долає всі перешкоди, змушує дбати про друга, турботу виявляти навіть у дрібницях.

Хлопцям треба було збиратися у місто. Попереду ще цілий місяць, теж, мабуть, не менш цікавий і переповненні! новими подіями.