Життя без свободи – ніщо

«Що є свобода? Добро в ній яке є?» — питав свого часу Г. С. Сковорода, заздалегідь знаючи відповідь: свобода — це найдорожче надбання для кожного. Життя самого філософа і поета — приклад прагнення свободи й вільного життя. Чи так це просто — бути вільним? Сковорода знав ціну свободи, бо ж заплатив за неї спокоєм домашнього вогнища, матеріальними статками, яких ніколи не мав, як і кар'єри, яку йому неодноразово пропонували. І все ж таки він надавав перевагу свободі, а не «злоту», бо «проти свободи воно лиш болото». То, може, це лише красивий поетичний образ? Ні, за цими словами жива"правда життя, яке без свободи неможливе. І це не перебільшення. Адже людина змалечку звикає до безлічі обов'язків та умов свого життя, які обмежують її свободу. Звичайно, нічого поганого немає в тому, що кожен із нас розуміє межі своєї свободи — вона закінчується саме там, де починається свобода іншої людини. Та якою манливою стає омріяна свобода! Не випадково сам Григорій Савич Сковорода високо цінував особисту свободу, ніколи не зраджуючи її. У своїх творах, зокрема «Вдячний Еродій», «Алфавіт, або Буквар світу» та інших, він пов'язує щастя людське з працею і свободою. Та й на своїй могильній плиті він ще за життя викарбував слова «Світ ловив мене, та не впіймав».

Отже, свобода — це запорука щасливого життя, яке без неї неможливе.