Життєві пріоритети і цінності Андрія Болконського (за романом Л. Толстого «Війна і мир»)

Життя Л. Толстого — безперервний духовний пошук. Все своє життя Л. Толстой перебував у стані духовного пошуку, намагаючись знайти відповіді на питання: «Що таке людина?», «Для чого вона живе?» Такими самими духовними пошуками сповнене життя і його улюблених героїв.

Духовний шлях Андрія Болконського: від бажання людської любові до себе до щастя любові до всіх і до всього у світі.

Походження героя. За своїм походженням належить до вищої російської аристократії.

Волконський — не прихильник вищого світу, бо гостро відчуває його нещирість, аморальність. Розумному Волконському нудно в цьому товаристві.

Бажання слави. Від порожнечі світського життя гордий і честолюбний князь Андрій іде на війну, мріючи про славу. «Хочу слави, хочу бути відомим людям, лише для цього я живу... Що ж мені робити, коли я нічого не люблю, крім слави, любові людської».

Захоплення Наполеоном і розчарування в ньому. Потаємний кумир Болконського — Наполеон, який випромінює сяйво слави. Поранений в Аустерлицькій битві князь Андрій бачить свого кумира. Але тепер він видається Волконському «маленькою нікчемною людиною» порівняно з «високим бездонним небом», що відкрилося князеві Андрію.

На Аустерліцькому полі Волконському вперше відкрилася цінність родинного щастя, спілкування з рідними й друзями, які він ще так недавно був ладен віддати за мить слави. Але родинне тихе життя не судилося йому. Князь повертається додому в ті хвилини, коли народжується його син і помирає дружина під час пологів.

Повернення до діяльного життя. З душевного заціпеніння князеві Андрію допомагають вийти спілкування з П'єром, зустріч із життєрадісною Наташею в Отрадному, зазеленілий дуб. У душі Волконського, який до Аустерліца прагнув здійснити подвиг заради інших, віддаляючи себе від них, з'являється бажання жити разом з іншими людьми. Князь повертається зі свого сільського відлюддя до активного життя в Петербурзі і бере участь у підготовці державних ліберальних реформ.

Кохання до Наташі. Почуття до Наташі показало Волконському світ під іншим кутом зору. Спілкування з чистою природною дівчиною якимось невідомим йому чином відкрило фальш діяльності Сперанського. Розрив із Наташею князь переживав гірко й болісно.

Участь у війні 1812 р. Андрій Волконський відмовляється служити в штабі Кутузова через те, що звик до свого полку, полюбив людей у ньому і люди полюбили його теж. Смертельно пораненому у Бородінському бою князеві Андрію відкрилася та любов, якої він не розумів раніше: «співчуття, любов до братів, до люблячих, любов до тих, хто ненавидить нас, любов до ворогів».

Роль образу Андрія Волконського у розкритті основної думки роману. За допомогою образу князя Андрія Л. Толстой показує, що найціннішим у людському житті є любов, «але не та любов, яка любить за щось, задля чогось або чомусь...», а «все любити — любити Бога в усіх проявах».