Жіночі постаті у романі В. Снопа «Айвенго»

Роль образу жінки у романі. Кожна жінка втілює в собі риси того часу, в якому живе. Завдяки їй ми дізнаємося, що було в характері жінки на першому місці — любов чи корисливість. Які риси характеру жінки далекої давнини притаманні нашій сучасниці.

Леді Ровена — холодна аристократка. Красуня, непорушна, наче статуя, Королева Краси на турнірі. Айвенго кохає величну Ровену. Вона нічого не робить задля нього. Вона розуміла, що Айвенго мріяв про Ребекку, але й знала, що їм разом ніколи не бути — різне соціальне походження. Вона, незважаючи на свою холодність, ревнувала Айвенго до Ребекки, бо знала, що навіть у шлюбі з нею він пам'ятатиме Ребекку.

Ребекка — дочка Ісаака із Йорка. Неперевершена красуня, юдейка, дочка з народу. Це вона виходила хворого Айвенго. Вона добре запам'ятала уроки Міріан, найкращої лікарки її країни. Вона власноруч обмиває рани Айвенго, умовляє батька, щоб лицар перебував у їхньому домі. Старий Ісаак розумів, що лицар Айвенго не може перебувати в домі юдея, але погодився, не відмовив дочці. Ребекка кохає Айвенго, а він кохає її. Це він виходить на турнір із Бріян де Буа-Гільбером, щоб врятувати від страти чудову жінку.

Благородна полонянка Ульріка. Майже божевільна Ульріка нагадує, що і в ній ще живуть почуття честі і гідності. Колись Фрон де Беф взяв її у полон. Нікого з рідних у неї нема. З нею поводяться, як з рабинею. Це вона влаштовує пожежу у замку і впускає до нього воїнів з лісу — сподвижників народного месника Локслі.

Жінка — втілення щирості й кохання. Жінка підкреслює кращі риси тих чоловіків, які знаходяться поруч. Жіночі образи несуть на собі відбиток свого часу.