Нора і боїться, і в глибині душі бажає, щоб її таємниця розкрилася, хоча і робить усе для того, щоб чоловік не прочитав листа Крогстадта, вона до останньої миті захищає свій крихкий світ — зі шпилькою у руках, якою намагається зламати замок на поштовій скриньці і затримати прочитання листа. З іншого боку вона бажає пришвидшити момент істини, бо вважає, що її становище дружини-ляльки тоді минеться, чоловік зрозуміє, на яку жертву вона пішла заради нього. Зрозумівши, що помилялася, що увесь цей час прожила із чужою людиною, яка навіть не знала її добре, Нора іде з дому назавжди.

Анеля у Франка фаталістично чекає розкриття своєї таємниці, зміни її емоційного стану поступові, але неминуче доводять її до вищого напруження. Чекання, безнадія, відчай, очікування покарання, спроби виправдатися... І якщо Нора лише думає про смерть у крижаній воді, то Анеля доходить до самогубства. Самогубство здійснює й Анна, але не задля врятування родини. Її самогубство — це відчай від втрати кохання, яке перетворило її душу на попіл. Автори показують у своїх творах цільні, сильні жіночі характери, які опиняються поруч із слабкими, нудними, самозакоханими чоловіками, не здатними на справжнє кохання. І Хельмер, і Ангарович, і Каренін згодом довідуються про таємниці — і не витримують життєвого випробування. Вони діють, як самозакохані люди, захищаючи не коханих дружин, а своє особисте доброчесне становище. Торвальд ладний простити Норі усе, що сталося, і таким чином зберегти видимість щасливої родини, але тільки тоді, коли зрозумів, що ніхто ні про що не довідається. Каренін намагається приховати усе, що сталося у родині, аби ніхто нічого не побачив.

І де б не відбувалася дія — у невеликому містечку в Норвегії, в українському Львові чи російському Санкт-Петербурзі — проблеми жінок ті ж самі. Це проблеми, притаманні усьому європейському суспільству: ставлення до жінки як до речі, гарної, яка задовольняє естетичні смаки, але речі, без права на особисті думки, вчинки, без права на власну долю. Це корінь такого явища, як подвійна мораль, як визначальна роль суспільства у долі окремої родини. Окресливши ці проблеми, письменники шукають і методи їх вирішення. І тільки Ібсен вирішує цю проблему позитивно: Нора йде від чоловіка і своєї родини для того, щоб знайти найголовніше багатство людини — саму себе. Для Нори це остаточно: у цьому запевняє гуркіт воріт, які зачинилися за Норою, це останнє, що чує глядач. Анна і Анеля мають загинути, бо в суспільстві для них вже немає місця.

Конфлікт видимої добропорядності і справжніх чеснот вирішується по- різному, проте заслуга письменників у тому, що вони відчули ці настрої у суспільстві і допомогли йому радикально вирішити цю проблему, зрівнявши права жінок і Чоловіків.