Дорослі теж люблять мультфільми!

Спочатку я планувала написати твір за назвою «Мої улюблені мультфільми», але якось засоромилась: нібито я вже не дитина, щоб писати про улюблені мультики. Потім вирішила змінити тему на «Які мультфільми я любила в дитинстві», але ж не так багато років минуло від того часу, щоб вже можна було «згадувати дитинство»... Одне слово, я зовсім заплуталась, а потім вирішила — чому б і ні? Адже ні для кого не секрет, що розумні і добрі мультфільми дають задоволення не тільки дітям, а й дорослим. Тому, напевно, нема чого соромитись — я і досі люблю передивлятись знайомі з дитинства історії.

Усе ж таки, кілька десятків років тому робили справжні шедеври мультиплікації, і радянські мультфільми пам'ятають та люблять усі. Починаючи від найвідоміших («Ну, постривай!», наприклад), завершуючи менш відомими, але від того не менш цікавими та добрими. У дитинстві я дуже любила мультфільм «Тринадцятий» — про школу чортенят, де маленьких вчили, що має робити «справжній чорт». Хоча лялькові мультфільми подобаються зазвичай менше від мальованих, «Тринадцятий» був одним із моїх найулюбленіших персонажів. Досі пам'ятаю, як учитель запитував у класі: «Ну, тринадцятий, кого має любити чорт?» А ще моє дитинство супроводжував просто неперевершений український мультфільм про Петрика П'яточкіна, який слоненят рахував. Цей рудий усміхнений хлопчисько, що постійно пустував у дитсадочку, теж сподобався багатьом.

Як не дивно, але мультфільми люблять дивитися і дуже поважні дорослі люди. Наприклад, у нашій родині прихильниками мультиплікації є буквально всі. Батько дуже любить стрічку про кота Тома і мишеня Джері, проте скільки себе пам'ятаю, він завжди був на боці Тома, зрештою, як і я. А мама співала мені колискову з радянського мультфільму про ведмежа Умку. Я завжди думала, що це через мою любов до цієї історії, але виявилося, що вона і сама із задоволенням дивиться цей мультфільм.

Одним із найбільших моїх вражень свого часу стало, знайомство з мультфільмами від Діснея — повнометражні довгі стрічки, зроблені дуже майстерно, просто вражали дитячу уяву. «Король Лев» я не могла дивитися без сліз — таке глибоке враження справляв сюжет та переживання казкових звірів. А ще ж були «Сто один далматинець», «Красуня та чудовисько» та інші чарівні казки!

Я й досі з радістю передивляюсь мультфільми, які полюбила в дитинстві. Вони дуже відрізняються від сучасних. Зрештою, що змінилося? Важко сказати. Як на мене, змінилося ставлення і, так би мовити, цільова аудиторія — зараз мультфільми роблять не зовсім для дітей, тобто вони насичені дорослим гумором, часто бувають жорстокими, іноді чітко видно, що розраховані вони більше навіть на дорослих, ніж на маленьких глядачів. Але, як не дивно, такі мультфільми не припадають до душі і дорослим. Імовірно, дитяча казка має бути по-справжньому дитячою — це не означає простою, але щирою, добро має перемагати, сюжет має відповідати дитячому способу мислення і сприйняття світу. Кажуть, дітям не властиве трагічне мислення, тобто дитяче серце не може осмислити сюжет із нещасливим кінцем, і будь-який такий сюжет просто травмує, але не розважає, не зацікавлює, нічого не вчить. Цим пояснюється, наприклад, те, що дітям не завжди подобаються казки Андерсена у їхньому первинному, текстовому варіанті. Безумовно, Андерсен геніальний казкар, але якщо порівняти його первинні сюжети із тими, що потім реалізуються в кіно, мультфільмах та адаптаціях, — можна знайти багато відмінностей. Оригінальний варіант казок Андерсена найчастіше завершується зовсім не весело, а от обробки містять перемогу добра — у дитячому кіно чи літературі так і має бути. Відверто кажучи, від сучасних мультфільмів я не в захваті і через це також — чому б не перенести хеппі-енди з беззмістовних комедій і не зробити стрічки для дітей добрішими та позитивнішими, а елементи катастроф та трагедії не повернути до дорослого кіно, де вони змусять замислитися, але не нашкодять. Та й агресія, яку виявляють герої сучасних мультфільмів, іноді перевищує усі межі...

Я досі стежу за новинками у світі мультиплікації, але залишаюся палкою прихильницею тих мультфільмів, що завоювали мою симпатію ще в дитинстві, — досі люблю їх передивлятися, адже дорослі теж люблять мультики!